Jeremiasz kupuje pole w Anatot
1 Słowo, które doszło Jeremiasza od Pana w dziesiątym roku Sedekiasza, króla judzkiego — był to rok osiemnasty Nebukadnesara.
2 Wtedy wojsko króla babilońskiego oblegało Jeruzalem, a prorok Jeremiasz był więziony w podwórzu wartowni przy pałacu króla judzkiego,
3 Gdzie kazał go uwięzić Sedekiasz, król judzki, zarzucając mu: Dlaczego prorokowałeś, mówiąc: Tak mówi Pan: Oto Ja wydam to miasto w ręce króla babilońskiego i zdobędzie je.
4 A Sedekiasz, król judzki, nie ujdzie ręki Chaldejczyków, lecz na pewno będzie wydany w ręce króla babilońskiego i będzie z nim rozmawiał z ust do ust, i oko w oko go oglądał.
5 A ten zawiedzie do Babilonu Sedekiasza, który tam pozostanie, aż go nawiedzę — mówi Pan. Jeżeli będziecie walczyć z Chaldejczykami, nie powiedzie się wam.
6 Wtedy Jeremiasz rzekł: Doszło mnie słowo Pana tej treści:
7 Oto Chanamel, syn twojego stryja Szalluma, przyjdzie do ciebie i powie: Kup sobie moje pole w Anatot, gdyż przysługuje ci prawo odkupu, aby je nabyć.
8 I według słowa Pana Chanamel, syn mojego stryja, przyszedł do mnie na podwórze wartowni i rzekł do mnie: Kup moje pole w Anatot, w ziemi Beniamina, bo ty masz prawo dziedzicznej własności i tobie przysługuje odkup, kup je sobie! Wtedy poznałem, że było to słowo Pana.
9 I kupiłem pole od Chanamela, syna mojego stryja, w Anatot, i odważyłem mu siedemnaście sykli w srebrze.
10 I spisałem akt kupna, i zapieczętowałem go, i potwierdziłem przez świadków, i odważyłem srebro na wadze.
11 Potem wziąłem zapieczętowany akt kupna i otwarty odpis według przepisów prawnych,
12 I wręczyłem akt kupna Baruchowi, synowi Neriasza, syna Machsejasza, w obecności Chanamela, syna mojego stryja, i w obecności świadków, którzy podpisali akt kupna, i w obecności wszystkich Judejczyków, którzy znajdowali się na podwórzu wartowni,
13 I dałem Baruchowi w ich obecności takie polecenie:
14 Tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Weź te akta, ten zapieczętowany akt kupna i ten otwarty odpis i włóż je do naczynia glinianego, aby przetrwały wiele lat.
15 Albowiem tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Jeszcze będzie się kupowało domy i pola, i winnice w tej ziemi.
16 A gdy wręczyłem akt kupna Baruchowi, synowi Neriasza, modliłem się do Pana tak:
17 Ach, Wszechmocny Panie! Oto Ty uczyniłeś niebo i ziemię wielką swoją mocą i swoim wyciągniętym ramieniem; nie ma nic niemożliwego dla ciebie.
18 Wyświadczasz łaskę tysiącom, lecz za winę ojców odpłacasz na łono ich synów, którzy po nich przychodzą. Boże wielki i potężny, którego imię jest Pan Zastępów,
19 Wielki w radzie i możny w wykonaniu, którego oczy są otwarte na wszystkie drogi ludzkie, aby oddać każdemu według jego dróg i według owoców jego uczynków.
20 Który czyniłeś znaki i cuda w ziemi egipskiej, pamiętne aż po dzień dzisiejszy zarówno w Izraelu, jak wśród ludzi, i uczyniłeś swoje imię sławne, jak to jest po dzień dzisiejszy.
21 I twój lud, Izraela, wyprowadziłeś z ziemi egipskiej wśród znaków i cudów, ręką mocną i ramieniem wyciągniętym, i z wielkim przestrachem.
22 I dałeś im tę ziemię, którą pod przysięgą obiecałeś dać ich ojcom, ziemię opływającą w mleko i miód.
23 A gdy weszli i posiedli ją, nie słuchali twojego głosu i nie postępowali według twojego zakonu, nie czynili tego wszystkiego, co poleciłeś im czynić; dlatego sprawiłeś, że spotkało ich całe to nieszczęście.
24 Oto wały dosięgły już miasta, aby je zdobyto, a miasto jako ofiara miecza, głodu i zarazy będzie wydane w ręce Chaldejczyków, którzy walczą przeciwko niemu, a co zapowiedziałeś, to się spełnia, jak to sam widzisz.
25 A jednak Ty, Wszechmocny Panie, powiedziałeś do mnie: Kup sobie pole za pieniądze i potwierdź to przez świadków; a przecież miasto jest już wydane w ręce Chaldejczyków.
26 I doszło Jeremiasza słowo Pana tej treści:
27 Oto Ja jestem Pan, Bóg wszelkiego ciała: Czy jest dla mnie coś niemożliwego?
28 Dlatego tak mówi Pan: Oto Ja wydaję to miasto w ręce Chaldejczyków i w ręce Nebukadnesara, króla babilońskiego, i on je zdobędzie.
29 I wkroczą Chaldejczycy, walczący przeciwko temu miastu, i podłożą ogień pod to miasto, i spalą je wraz z domami, na dachach których kadzono Baalowi i składano ofiary z płynów cudzym bogom, aby mnie drażnić.
30 Gdyż synowie Izraela i synowie Judy czynili od swojej młodości tylko to, co jest złe w moich oczach; tak synowie Izraela tylko drażnili mnie dziełami swoich rąk — mówi Pan.
31 Zaiste, to miasto pobudzało mnie od czasu, gdy je zbudowano, aż po dzień dzisiejszy, do gniewu i do złości, tak że muszę je usunąć sprzed swojego oblicza,
32 Z powodu wszelkiej złości synów Izraela i synów Judy, którą popełniali, drażniąc mnie, oni, ich królowie, książęta, kapłani i prorocy, zarówno mężowie judzcy jak i mieszkańcy Jeruzalemu,
33 I odwrócili się do mnie tyłem, a nie twarzą, a chociaż uczyłem ich nieustannie i gorliwie, nie słuchali i nie dali się pouczyć,
34 I ustawiali swoje obrzydliwości w domu, który jest nazwany moim imieniem, ażeby go splamić.
35 I zbudowali miejsca ofiarne Baala w dolinie synów Hinnoma, aby ofiarować Molochowi swoich synów i swoje córki, chociaż nie nakazałem im tego ani nie przeszło przez moją myśl, że będą czynić tę obrzydliwość, zwodząc Judę do grzechu.
36 Dlatego teraz tak mówi Pan, Bóg Izraela, o tym mieście, o którym mówisz, że zostało wydane w ręce króla babilońskiego jako ofiara miecza, głodu i zarazy.
37 Oto Ja zbiorę ich ze wszystkich krajów, do których ich rozproszyłem w moim gniewie i oburzeniu, i w wielkim uniesieniu; sprowadzę ich znowu na to miejsce i sprawię, że będą mieszkać bezpiecznie.
38 I będą moim ludem, a Ja będę ich Bogiem.
39 I dam im jedno serce, i wskażę jedną drogę, aby się mnie bali po wszystkie dni dla dobra ich samych i ich dzieci po nich.
40 I zawrę z nimi wieczne przymierze, że się od nich nie odwrócę i nie przestanę im dobrze czynić; a w ich serce włożę bojaźń przede mną, aby ode mnie nie odstąpili.
41 I będę się radował z nich, i dobrze im czynił; na stałe osadzę ich w tej ziemi, z całego serca i z całej duszy.
42 Gdyż tak mówi Pan: Jak sprowadziłem na ten lud całe to wielkie nieszczęście, tak sprowadzę na nich wszelkie dobro, które im zapowiadam.
43 I nabywać się będzie pole w tej ziemi, o której mówicie: To pustkowie bez ludzi i zwierząt, wydane w ręce Chaldejczyków.
44 Będą nabywać pola za pieniądze, będą spisywać akta, pieczętować i potwierdzać przez świadków w ziemi Beniamina i w okolicach Jeruzalemu, i w miastach judzkich, i w miastach pogórza, i w miastach Szefeli, i w miastach Negebu, gdyż odmienię ich los — mówi Pan.
Єремія купує поле в Анатоті під час облоги
1 Слово, яке було від Господа до Єремії в десятому році правління Юдейського царя Седекії, тобто вісімнадцятого року правління Навуходоносора .
2 Тоді війська вавилонського царя брали в облогу Єрусалим, а пророк Єремія був ув’язнений у дворі в’язниці, яка знаходилась біля палацу Юдейського царя.
3 Ув’язнив його Юдейський цар Седекія, звинувачуючи: Навіщо ти пророкуєш слова, які нібито говорить Господь, зокрема: Ось Я віддаю це місто в руки вавилонського царя, і він його захопить.
4 Юдейський цар Седекія також не врятується від руки халдеїв, оскільки неодмінно буде виданий у руки вавилонського царя, і розмовлятиме з ним устами до уст, дивлячись йому в очі.
5 Той відведе Седекію до Вавилону, – й там він залишатиметься, доки Я його не відвідаю, – говорить Господь. – І навіть якщо воюватиме з халдеями, йому не пощастить…
6 Того часу (ув’язнення ) Єремія сказав: Було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Ось іде до тебе Ханамеїл, син Шалума, твого дядька, аби тобі запропонувати купити для себе твоє поле, що в Анатоті, адже в тебе на нього законне право спадщини і викупу!
8 Тож прийшов до мене у в’язничний двір Ханамеїл, син мого дядька (двоюрідний брат ), як і сказав Господь, й запропонував мені: Купи, будь ласка, моє поле, що в Анатоті, у Веніяміновому наділі, тому що в тебе законне право спадщини й викупу, тому купи його собі. Тоді я зрозумів, що це Господнє веління, –
9 і я купив поле Ханамеїла, сина мого дядька, що в Анатоті, відваживши йому сімнадцять срібних шеклів.
10 Записавши про це в купчий сувій, я його запечатав у присутності свідків й відважив на вазі срібло.
11 Тоді я взяв купчий сувій-грамоту, що був запечатаний відповідно до закону й правил, а також відкритий сувій.
12 І віддав я купчий сувій-грамоту Барухові, синові Нерія, внукові Махсеї в присутності Ханамеїла, сина мого дядька, а також у присутності свідків, що підписали купчий сувій на очах усіх юдеїв, які були у в’язничному дворі.
13 Після цього в присутності всіх я заповів Барухові такі слова:
14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Візьми обидва сувої, – цей купчий сувій-грамоту, запечатаний, а також другий, незапечатаний, – і поклади їх у глиняний посуд, аби зберегти їх надовго.
15 Адже так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Прийде час, і в цій країні знову продаватимуть і купуватимуть доми, поля і виноградники.
Молитва Єремії
16 Після того як я дав купчий сувій-грамоту Барухові, синові Нерія, я молився до Господа, говорячи:
17 О, мій Владико Господи! Ти створив небо й землю потужною Твоєю силою і Твоєю простягнутою рукою! Для Тебе немає нічого неможливого.
18 Ти виявляєш милість тисячам, але за провини батьків Ти відплачуєш вже в лоні їхнім дітям, котрі приходять після них . Боже великий та сильний! Господь Саваот – Твоє Ім’я!
19 Ти величний порадою і потужний у звершеннях. Твої очі відкриті на всі стежки людських дітей, аби віддати кожному за його дорогами (поведінкою ), – за плодами його вчинків.
20 Ти Той, Хто звершував ознаки й чудеса в єгипетському краю, і звершуєш їх аж по цей день, – як в Ізраїлі, так і серед інших людей. Ти зробив Своє Ім’я великим, як це є сьогодні.
21 Неймовірними ознаками й чудесами, могутньою силою та простягнутою рукою і у великому страсі Ти вивів з Єгипту Свій народ, Ізраїль.
22 Ти дав їм цей край, про який Ти присягався, що даси їхнім батькам, – землю, що тече молоком і медом.
23 Але коли вони прийшли й заволоділи нею, то перестали слухатись Твого голосу і не чинили за Твоїм Законом. Те, що Ти їм заповідав робити, вони не робили, а тому Ти учинив так, щоб їх спіткало все це лихо.
24 Ось облогові вали обступили місто, щоб його захопити, – незабаром місто буде віддане в руки халдеїв, котрі його оточили, оскільки воно не спроможне втриматись перед мечем, голодом і моровицею. Що Ти сказав, те й сталось, як бачиш Сам.
25 Але ж Ти, Мій Владико Господи, мені сказав: Купи собі поле за срібло й засвідчи це свідками, а в той же час місто майже віддане в руки халдеїв.
Божа відповідь
26 І було до Єремії Господнє слово такого змісту:
27 Ось Я – Господь, Бог усякого тіла. Хіба для Мене є щось неможливе?
28 Тому так говорить Господь: Ось Я видаю це місто в руки халдеїв і в руки вавилонського царя Навуходоносора, – він його захопить.
29 Халдеї, що воюють проти цього міста, увірвуться і спалять це місто вогнем; воно згорить разом з домами, на покрівлях яких кадили ладаном перед Ваалом, а також приносились жертви возливання чужим богам, викликаючи цим Мій гнів.
30 Адже діти Ізраїля і діти Юди вже від юності чинили лише те, що було злом у Моїх очах. Ізраїльтяни постійно розпалювали Мій гнів учинками своїх рук, – говорить Господь.
31 Це місто викликало Мій гнів і Моє обурення з того часу, як його збудували, й аж до цього дня, так що Я змушений його відкинути від Свого обличчя
32 за все те зло дітей Ізраїля і дітей Юди, яке вони творили самі, їхні царі та їхні можновладці, їхні священики та їхні пророки, громадяни Юдеї та мешканці Єрусалима, аби Мене розгнівити.
33 Вони повернулись до Мене спиною, а не обличчям, хоч Я постійно, з самого ранку, навчав їх, однак вони не слухались, і повчання не сприймали.
34 Вони навіть свої гидкі ідоли поставили в Храмі, який названо Моїм Ім’ям, чим осквернили його.
35 Вони споруджували узвишшя Ваалові в долині синів Гіннома, щоб переводити через вогонь своїх дітей у жертву Молохові, чого Я їм не заповідав, і що Мені не спадало навіть на думку, що можна чинити таку мерзотність, вводячи Юдею в гріх.
36 Тому так сказав Господь, Бог Ізраїлю, щодо цього міста, про яке ти бідкаєшся, мовляв: Віддане воно буде в руки вавилонського царя під меч, голод і моровицю:
37 Я їх (мешканців міста ) позбираю з усіх країн, куди Я їх вигнав у Своєму гніві, в Своєму нестримному пориві та великому обуренні, – Я знову поверну їх на це місце, і вони житимуть у безпеці.
38 Тоді вони стануть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.
39 І дам їм єдине серце, й вкажу єдину дорогу, аби мали завжди переді Мною страх на добро – як вони самі і так і їхні діти після них.
40 Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали від Мене.
41 Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі, роблячи їм добро; Я посаджу їх на цій землі у вірності.
42 Бо так говорить Господь: Як Я спровадив на цей народ усе це велике нещастя, так само Я сприятиму їхньому добробуту, який Я їм сьогодні обіцяю.
43 І купуватимуть поля у цьому краю, про який ти говориш, мовляв: Він спустошений, оскільки не стало тут ні людей, ні худоби, – до того ж, відданий у руки халдеїв.
44 І будуть купувати поля за срібло, записуючи купчу в сувій-грамоту, який будуть запечатувати у присутності свідків… Це відбуватиметься у Веніяміновому краю і довкола Єрусалима, – в усіх інших містах Юдеї та в гористих місцевостях, – в містах Сефели (долішніх ) і в містах південних (Неґева ), адже Я поверну полонених, – запевняє Господь.