Pieśń Debory
1 Tego dnia Debora i Barak, syn Abinoama zaśpiewali tak:
2 Za to, że w Izraelu zapuszczono bujne włosy,
Za to, że ochoczo stanął lud,
Błogosławcie Pana!
3 Słuchajcie, królowie, przysłuchujcie się, książęta!
Ja Panu, ja śpiewać będę,
Grać będę Panu, Bogu Izraela.
4 Panie, gdy wychodziłeś z Seir,
Gdy kroczyłeś z pól edomskich,
Ziemia zatrzęsła się,
Również niebiosa kropiły,
Tak, obłoki kropiły wodą.
5 Góry zachwiały się przed Panem,
(To Synaj), przed Panem, Bogiem Izraela,
6 W dniach Szamgara, syna Anata,
W dniach Jael ustały karawany,
A wędrowcy po drogach
Musieli chodzić krętymi ścieżkami.
7 Ustali wieśniacy w Izraelu, ustali,
Aż powstałaś, Deboro,
Powstałaś jako matka w Izraelu.
8 Gdy obrano sobie nowych bogów,
Bogów, których przedtem nie znano,
Wtedy nie było widać tarczy ani włóczni
U czterdziestu tysięcy w Izraelu.
9 Serce moje należy do wodzów Izraela,
Do ochotników w ludzie.
Błogosławcie Pana!
10 Wy, którzy jeździcie na płowych oślicach,
Siedzicie na kobiercach
I wybieracie się w drogę, śpiewajcie!
11 Słuchaj! Ci, którzy rozlewają wodę po korytach do pojenia,
Opiewają tam zbawcze czyny Pana,
Zbawcze czyny dokonane na wieśniakach jego w Izraelu;
Potem zstąpili do bram, jako zbrojny lud Pana.
12 Ocknij się, ocknij się, Deboro,
Ocknij się, ocknij się, zanuć pieśń!
Powstań, Baraku, i poprowadź w niewolę
Tych, którzy ciebie w niewolę prowadzili,
Synu Abinoama.
13 Wtedy zstąpiła resztka, wraz z zacnymi zbrojny lud;
Panie, zstąp do mnie wśród bohaterów.
14 Z Efraima zstąpili w dolinę,
Idąc za tobą, Beniaminie, z twoimi rodakami.
Z Machiru zstąpili wodzowie
A z Zebulona trzymający buławę.
15 I książęta z Issachara byli z Deborą,
A jak Issachar, tak i Barak,
W dolinę poniosły go jego nogi;
Lecz w oddziałach Rubena były długie rozważania:
16 Dlaczego siedziałeś bezczynnie między dwiema owczarniami?
By słuchać fujarek przy trzodach?
W oddziałach Rubena były długie rozważania.
17 Gilead mieszkał sobie za Jordanem,
A Dan? Dlaczego żeglował na okrętach?
Aszer mieszkał na wybrzeżu morskim,
Spokojnie mieszkał sobie nad swoimi zatokami.
18 Zebulon to lud, który z pogardą naraża swe życie na śmierć.
Także Naftali na wyżynnych polach.
19 Przyszli królowie i walczyli,
Walczyli wówczas królowie kananejscy
W Taanak, nad wodami Megiddo,
Lecz łupu w srebrze nie wzięli.
20 Z nieba walczyły gwiazdy,
Ze swoich torów walczyły z Syserą.
21 Potok Kiszon porwał ich,
Prąd potoku Kiszon.
Wystąp duszo moja, z mocą!
22 Donośny był wtedy tupot kopyt końskich
Od pędu, od pędu ich jeźdźców.
23 Przeklnijcie Meroz, rzekł anioł Pana,
Przeklnijcie jego mieszkańców
Za to, że nie przyszli na pomoc Panu,
Na pomoc Panu wśród bohaterów.
24 Błogosławiona niech będzie ponad inne kobiety Jael,
Żona Chebera, Kenity,
Ponad inne kobiety w namiocie niech będzie błogosławiona.
25 O wodę prosił, a ona podała mu mleka
I na wspaniałej czaszy podsunęła śmietanę.
26 Swą lewą rękę wyciągnęła po palik,
A prawą po młot roboczy,
Uderzyła Syserę, rozbiła mu głowę,
Roztrzaskała, przebiła jego skroń.
27 Do jej nóg osunął się, padł, legł,
Do jej nóg osunął się, padł,
Gdzie się osunął, tam padł zabity.
28 Przez okno wyglądała, biadając, matka Sysery,
Przez kratę: Dlaczego opóźnia się nadejście jego wozu?
Dlaczego odwleka się turkot jego zaprzęgów?
29 Najroztropniejsze z jej księżniczek odpowiedziały jej,
Zresztą ona sama dała sobie taką odpowiedź:
30 Zapewne natrafili na łup i dzielą go,
Jedną brankę, dwie branki na głowę rycerza,
Łup z barwnych tkanin dla Sysery,
Łup z barwnych tkanin,
Barwne, podwójnie tkane chusty na szyję jako łup…
31 Tak niechaj zginą wszyscy twoi wrogowie, Panie,
A ci, którzy go miłują,
Są jak słońce, gdy wschodzi w swojej mocy.
I miała ziemia spokój przez czterdzieści lat.
Переможна пісня Девори та Барака
1 Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:
2 За те, що в Ізраїлі постають вожді , й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте Господа!
3 Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму Господу, я вихвалятиму Господа, Бога Ізраїлю!
4 Господи, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.
5 Гори плавились від присутності Господа, – як отой Сінай перед Господом, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.
7 Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!
8 Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!
9 Серце моє – з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, – благословіте Господа!
10 Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то
11 голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, – скрізь сповіщайте про благодіяння Господні; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього Господній народ подався до своїх брам.
12 Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!
13 Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, – Господній народ пішов зі мною проти витязів!
14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.
15 З Деворою можновладці племені Іссахара, – нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…
16 Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, – хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима – великі вагання…
17 Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.
18 І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.
19 Прийшли царі, й почалась битва, – ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…
20 Навіть небесні зорі вступили у битву, – зі своїх орбіт воювали з Сісерою;
21 потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!
22 Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, – від швидкої їзди їхніх вершників!
23 Прокляніть Мероз , – сказав Господній ангел, – неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу Господу! Не прийшли допомогти Господу в боротьбі з ворожими воїнами!
24 Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, – серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.
25 Він попросив води, а вона дала молока, – у чаші витязів піднесла йому вершки.
26 Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, – наскрізь пробила його скроню.
27 Він звалився до її ніг, – впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…
28 Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина ) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?
29 Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, – та й вона сама себе потішає:
30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, – різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі – по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…
31 Такий кінець усіх Твоїх ворогів, Господи! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.