Pycha Moabu będzie ukarana
1 Poślijcie w darze baranki władcy kraju,
z Seli przez pustynię do góry córki syjońskiej!
2 I będą córki Moabu nad brodami Arnonu
jak ptak trzepoczący, jak pisklęta w gnieździe.
3 Udziel rady, rozstrzygnij,
spraw, by twój cień był w biały dzień ciemny jak noc,
ukryj wygnańców, nie zdradź uchodźcy!
4 Wygnańcy moabscy niech znajdą u ciebie gościnę,
bądź im ochroną przed niszczycielem.
Gdy nie stanie ciemięzcy, gdy skończy się zagłada,
zniknie z kraju gnębiciel.
5 Wtedy tron będzie utrwalony przez łaskę
i zasiądzie na nim w namiocie Dawida sędzia,
który będzie dbał o prawo
i troszczył się o sprawiedliwość.
6 Słyszeliśmy o pysze Moabu, że jest bardzo pyszny,
o jego wyniosłości, o jego dumie i złości,
i że bezpodstawna jest jego chełpliwość.
7 Dlatego niech narzekają Moabici nad Moabem,
niech wszyscy narzekają, niech jęczą,
z powodu rodzynkowych placków z Kir-Chareset zupełnie przybici.
8 Gdyż niwy Cheszbonu zwiędły
oraz krzew winny Sibmy,
którego winogrona władców narodów zmogły,
a niegdyś sięgały aż do Jazer,
błąkały się po pustyni,
jego pędy rozrastały się,
przedostawały się aż do morza.
9 Dlatego wraz z Jazerem opłakuję krzew winny Sibmy,
zraszam cię własną łzą, Cheszbonie i Eleale,
gdyż na twoją jesień i na twoje owocobranie przypadły wojenne okrzyki wroga
10 I znikła radość i wesele z pól urodzajnych,
a w winnicach już nie słychać głosu pieśni i radosnych okrzyków.
Wina w tłoczniach już nie tłoczy tłoczący,
zamilkły radosne okrzyki.
11 Dlatego moje wnętrze jęczy nad Moabem jak lutnia,
a moje serce nad Kir-Chareset.
12 A gdy potem Moab się zjawi,
gdy się namęczy na wzgórzu ofiar
i wejdzie do swojej świątyni, aby się modlić,
nic nie wskóra.
13 Oto słowo, które Pan wypowiedział niegdyś o Moabie.
14 Lecz teraz mówi Pan tak: Dokładnie za trzy lata, obliczone ściśle jak lata najemnika, będzie chwała Moabu mimo jego wielkiej liczebności wzgardzona, a resztka będzie bardzo mała i bez znaczenia.
1 Посилайте ягнят до володаря краю із Сели в пустелі, на гору дочки Сіону.
2 Адже дочки Моава уподібняться пташенятам, що випали з гнізда, і опинилися біля бродів Арнону.
3 Дай пораду, прийми рішення, і своєю тінню в ясний полудень вкрий, як уночі, – сховай вигнанців й не видавай біженців.
4 Нехай поживуть у тебе моавські втікачі, стань для них укриттям від грабіжника. Адже не стане мучителя й припиниться знищення, – зникне той, хто топтав нашу землю.
5 Тоді утвердиться престол милосердям, і на ньому сидітиме справедливий суддя, котрий дбатиме про дотримання закону, – він діятиме справедливо в Давидовому наметі.
6 Ми чули про зарозумілість Моава, і як він у своїй гордині й чванливості злісно пишається собою, але всі його вихваляння – порожнє белькотання.
7 Тому Моав ридатиме за Моавом (за собою ), – усі його люди плакатимуть, – голоситимуть за виноградними паляницями Кір-Харесета , який цілковито зруйнований.
8 Хешбонські поля та виноградники Сівми спустошені . Правителі народів знищили її виноградники, які сягали аж до Язера, – простягались далі в пустелю! Їхні добірні лози розростались аж за море.
9 Тому і я оплакуватиму разом із Язером виноградники Сівми, – орошу своїми сльозами Хешбон і Елеале, оскільки на твої жнива і на твоє збирання плодів припадають бойові крики ворога.
10 Замовкли в садах радість і веселощі, а у виноградниках вже не чути голосу пісень і радісних вигуків; вже не чавлять виногрон у виноградних чавильнях. Я (Господь ) припинив усі веселощі.
11 Тому-то й стогне моє нутро над долею Моаву, як звук гусел, – моє серце ридає над Кір-Харесом.
12 І хоч виходитиме Моав на узвишшя і до знесилення молитиметься у своїй святині, йому це не допоможе.
13 Таке слово провістив Господь про Моав раніше.
14 Тепер же Господь говорить такі слова: рівно за три роки, відповідно до року наймита, (день у день ) слава Моаву з усім його велелюддям буде зневажена, а залишок буде дуже малим і незначним.