Miłość Pana do niewiernego ludu
1 A liczba synów Izraela będzie jak piasek morski,
którego nie można ani zmierzyć, ani zliczyć.
I będzie tak, że zamiast mówić do nich: Wy nie jesteście moim ludem,
będzie się do nich mówiło: Synami Boga żywego jesteście.
2 Potem zbiorą się razem synowie Judy i synowie Izraela
i ustanowią nad sobą jedną głowę,
i wyruszą z kraju,
bo będzie wielki dzień Jezreela.
3 Mówcie do swoich braci: Ludu mój!
A do swoich sióstr: Umiłowane!
4 Oskarżajcie waszą matkę, oskarżajcie,
gdyż ona nie jest moją żoną,
a ja nie jestem jej mężem,
niech usunie znaki swojego nierządu ze swojego oblicza,
a znaki swojego cudzołóstwa spomiędzy swoich piersi.
5 Bo inaczej rozbiorę ją do naga
i ukażę ją taką, jaką była w dzień swojego narodzenia,
i uczynię ją podobną do pustyni,
i sprawię, że będzie jak wyschnięta ziemia,
i umrze z pragnienia.
6 Nie będę także miłował jej dzieci,
gdyż są dziećmi nierządu,
7 Bo ich matka uprawiała nierząd,
a ich rodzicielka postępowała bezwstydnie.
Mówiła bowiem: Pobiegnę za moimi kochankami, którzy mi dają chleb i wodę,
wełnę i len, oliwę i napój.
8 Dlatego oto Ja zagrodzę jej drogę cierniem
i odgrodzę ją murem tak, że nie znajdzie swoich ścieżek.
9 Gdy będzie biegać za swoimi kochankami,
nie dogoni ich,
a gdy szukać ich będzie, nie znajdzie.
Wtedy powie: Nuże, wrócę do pierwszego swojego męża,
gdyż wtedy mi było lepiej niż teraz.
10 Ale ona nie wie,
że to Ja dawałem jej zboże, moszcz i oliwę,
dawałem jej w obfitości srebro i złoto,
z którego oni robili Baala.
11 Dlatego zabiorę w swoim czasie z powrotem swoje zboże
i swój moszcz w porze właściwej
i pozbawię ją mojej wełny i mojego lnu, którym okrywała swoją nagość.
12 A teraz obnażę ją na oczach jej kochanków
i nikt jej nie wyrwie z mojej ręki.
13 I położę kres wszelkiemu jej weselu,
jej świętom, jej nowinom, jej sabatom
i wszelkim jej uroczystościom.
14 I spustoszę jej winnice i jej figowe sady,
o których mówiła: To jest zapłata, którą mi dali moi kochankowie.
I zamienię je w leśną gęstwinę, z której się żywią zwierzęta polne.
15 I pomszczę się na niej za dni Baalów,
którym spalała ofiary,
i strojąc się w swoje obrączki i klejnoty,
chodziła za swoimi kochankami,
lecz o mnie zapomniała — mówi Pan.
16 Dlatego teraz Ja zwabię ją i zaprowadzę na pustynię,
i przemówię do jej serca.
17 I dam jej tam winnice,
a z doliny Achor uczynię bramie nadziei,
i słuchać mnie tam będzie jak w dniach młodości
i jak w dzień swojego wyjścia z ziemi egipskiej.
18 W owym dniu — mówi Pan — powie do mnie: Mężu mój!
I nigdy już nie powie do mnie: Baalu mój!
19 Wtedy usunę z jej ust imiona Baalów,
tak że ich imion nie będzie się już wspominać.
20 W owym dniu ustanowię dla niej przymierze
ze zwierzętami polnymi i ptactwem niebieskim, i płazami ziemi,
a łuk i miecz, i wojnę zniosę z ziemi
i sprawię, że będzie mieszkać bezpiecznie.
21 I zaręczę cię z sobą na wieki;
Zaręczę cię z sobą na zasadzie sprawiedliwości i prawa,
miłości i zmiłowania.
22 I zaręczę cię z sobą na zasadzie wierności,
i poznasz Pana.
23 W owym dniu wysłucham — mówi Pan —
wysłucham nieba, a ono wysłucha ziemi,
24 A ziemia wysłucha zboża, moszczu i oliwy,
a te wysłuchają Jezreela.
25 I zasieję sobie lud w kraju,
i zmiłuję się nad Niemiłowaną,
i powiem do Nie-ludu: Ty jesteś moim ludem,
a on powie: Boże mój!
Господь помилує та поверне Свій народ
1 І все ж кількість Ізраїлевих нащадків буде численною, як морський пісок, якого не можливо ні виміряти, ні полічити, – і на тому місці, де їм сказано: Ви – не Мій народ, – будуть про них говорити: Діти живого Бога.
2 Тоді зберуться разом – нащадки Юди та Ізраїлеві нащадки, поставлять над собою одного керівника і вирушать з краю (неволі ), бо цей день буде великим у Єзреела.
3 І скажете своїм братам: Мій народ (Аммі ), а вашим сестрам: Помилувана (Рухама ).
Образ розпусної дружини
4 Тож судіться з вашою матір’ю, оскаржуйте її, тому що вона більше Мені не дружина, а Я – не її чоловік! Нехай відкине зі свого обличчя ознаки своєї розпусти і свої груди не виставляє задля перелюбу,
5 бо інакше Я її роздягну догола і виставлю її такою, як вона була в день свого народження. Я її уподібню пустелі, – перетворю її на суху землю, та заморю її спрагою.
6 Дітей її також не помилую, бо вони – діти розпусти.
7 Адже їхня матір чинила розпусту, – завагітнівши ними, повелась безсоромно, оскільки говорила: Піду за моїми коханцями, бо вони дають мені хліб та мою воду, мою вовну та мій льон, мою олію та мої напої.
8 Саме тому Я перегороджую її дорогу терниною, – відгороджу її, наче стіною, так, що вона не знаходитиме своїх стежок.
9 Вона кинеться за своїми коханцями, але не дожене їх, шукатиме, та їх не знайде. Тоді скаже: Піду та повернуся до мого першого чоловіка, бо мені з ним жилось краще, ніж тепер!
10 Проте вона так і не зрозуміла, що це Я давав їй пшеницю, вино та олію, – обдаровував її сріблом та золотом, з яких вона виготовляла Ваалів.
11 Тому певного часу Я назад заберу Мою пшеницю та Моє вино, – заберу Свою вовну і Свій льон, яким вона покривала свою голизну.
12 Тоді відкрию її сором перед очима її коханців, і ніхто її не врятує з Моєї руки.
13 Позбавлю її усіх веселощів, її свят, її новомісяч, її субот та всіх її урочистостей.
14 Спустошу її виноградники та її фігові сади, про які говорила: Це мої подарунки, які мені давали мої коханці! Тож Я перетворю їх (сади ) на ліс, і їх пожиратимуть польові звірі.
15 Я їм помщуся за всі дні Ваалів, яким вона кадила, і, прикрашаючи себе сережками та намистом, ходила за своїми коханцями, – тоді як Мене вона забула, – каже Господь.
16 І все ж Я її вмовлю й поведу її в пустелю та говоритиму до її серця,
17 і дам їй там її виноградники, а з долини Ахор відкрию браму надії, – і вона там розмовлятиме зі Мною, як за днів своєї молодості, як у день, коли вона виходила з єгипетського краю.
18 Так станеться, що того дня, – говорить Господь, – ти звертатимешся до Мене : Мій чоловіче! – і більше не називатимеш Мене: мій Ваале!
19 Я усуну з її уст імена ваалів, так що їхніх імен вона більше не згадуватиме.
20 У той час Я укладу задля них Заповіт з польовими звірами, з небесними птахами та з плазунами землі, – а лук, меч і війну знищу з землі й учиню так, щоб вони почували себе в безпеці.
21 Я заручу тебе з Собою навіки, – візьму тебе Собі на засадах справедливості й права, милосердя й любові.
22 Я заручу тебе Собі у вірності, – і ти пізнаєш Господа.
23 Тоді буде так, що Я постійно відповідатиму, – каже Господь, – Я відповідатиму небесам, а вони відповідатимуть землі.
24 Земля ж відповідатиме пшеницею, вином та олією. Усе це буде відповіддю Єзреелеві .
25 Я посію його (Єзреел-Ізраїль ) Собі на землі, – Непомилувану (Ло-Рухаму ) помилую, а не Моєму народу (Ло-Аммі ) скажу: Ти – Мій народ! А він відповідатиме: Ти – мій Бог.