1 A Izaak wezwał Jakuba, pobłogosławił go i dał mu taki rozkaz: Nie bierz sobie żony spośród córek Kananejczyków,
2 Ale wstań, idź do Paddan-Aram, do domu Betuela, ojca matki twojej, i weź sobie stamtąd żonę spośród córek Labana, brata matki twojej.
3 A Bóg Wszechmogący niechaj ci błogosławi, niechaj cię rozrodzi i rozmnoży, abyś stał się zgromadzeniem ludów.
4 Niechaj ci da błogosławieństwo Abrahama, tobie i potomstwu twemu po tobie, abyś posiadł kraj, w którym przebywasz jako gość, a który Bóg dał Abrahamowi.
5 I wyprawił Izaak Jakuba, a ten udał się do Paddan-Aram, do Labana, syna Betuela, Aramejczyka, brata Rebeki, matki Jakuba i Ezawa.
Ezaw bierze za żonę córkę Ismaela
6 Ezaw zaś spostrzegł, że Izaak pobłogosławił Jakuba i wyprawił go do Paddan-Aram, aby stamtąd wziął sobie żonę, i że błogosławiąc go tak mu przykazał: Nie bierz sobie żony spośród córek Kananejczyków,
7 I że Jakub usłuchał ojca swego i matki swojej, i poszedł do Paddan-Aram.
8 Ezaw, widząc też, że córki Kananejczyków nie podobają się ojcu jego, Izaakowi,
9 Poszedł do Ismaela i pojął sobie za żonę, oprócz żon, które już miał, Mahalatę, córkę Ismaela, syna Abrahama, siostrę Nebajota.
Sen Jakuba w Betelu
10 Jakub zaś wyruszył z Beer-Szeby i udał się do Haranu.
11 A gdy przybył na pewne miejsce, zatrzymał się tam na noc, gdyż słońce zaszło, i wziął jeden kamień z tego miejsca, podłożył go sobie pod głowę i zasnął na tym miejscu.
12 I śniło mu się, że była ustawiona na ziemi drabina, której szczyt sięgał nieba, po niej zaś wstępowali i zstępowali aniołowie Boży.
13 A Pan stał nad nią i mówił: Jam jest Pan, Bóg Abrahama, ojca twego, i Bóg Izaaka! Ziemię, na której leżysz, dam tobie i potomstwu twojemu.
14 Potomstwo twoje będzie liczne jak proch ziemi i rozprzestrzenisz się na zachód i na wschód, i na północ, i na południe, i będą błogosławione w tobie i w potomstwie twoim wszystkie plemiona ziemi.
15 A oto Jam jest z tobą i będę cię strzegł wszędzie, dokądkolwiek pójdziesz, i przywiodę cię z powrotem do tej ziemi, bo nie opuszczę cię, dopóki nie uczynię tego, co ci przyrzekłem.
16 A gdy Jakub się obudził ze snu, rzekł: Zaprawdę, Pan jest na tym miejscu, a ja nie wiedziałem.
17 Zdjęty trwogą rzekł: O, jakimże lękiem napawa to miejsce! Nic tu innego, tylko dom Boży i brama do nieba.
18 I wstawszy wcześnie rano, wziął Jakub ów kamień, który sobie podłożył pod głowę, postawił go jako pomnik i nalał oliwy na jego wierzch,
19 I nazwał to miejsce Betel. Przedtem miejscowość ta nazywała się Luz.
20 I złożył tam Jakub ślub, i powiedział: Jeżeli Bóg będzie ze mną i będzie mnie strzegł w drodze, w którą się udaję, i da mi chleb na pokarm i szatę na odzienie,
21 I powrócę w pokoju do domu ojca mego, to Pan będzie Bogiem moim,
22 A kamień, który postawiłem jako pomnik, będzie domem Bożym, i ze wszystkiego, co mi dasz, będę ci dawał dokładnie dziesięcinę.
1 Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.
2 Вставай і йди у Падан-Арам, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, й візьми собі дружину звідтіль, з дочок Лавана, брата твоєї матері.
3 А Всемогутній Бог поблагословить тебе, зробить великим і розмножить, так що від тебе вийде громада народів.
4 Нехай Він дасть тобі благословення Авраама – тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб вони успадкували землю, на якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові.
5 І відпустив Ісаак Якова; той пішов у Падан-Арам, до Лавана, сина Бетуїла-арамійця, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
6 Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова і відіслав його у Падан-Арам, аби взяти звідти собі дружину, і, благословляючи його, звелів: Не бери собі дружини з дочок ханаанських,
7 і що Яків послухався свого батька та своєї матері і пішов у Падан-Арам.
8 Ісав також зрозумів, що дочки ханаанські не подобаються його батькові Ісааку,
9 тому пішов Ісав до Ізмаїла і, крім своїх двох дружин, взяв собі за жінку ще Махалату, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Невайотову сестру.
Сон Якова у Бетелі
10 Яків же вирушив з Вірсавії і попрямував до Харана.
11 Заходило сонце. Тому він угледів підхоже місце і там заночував. Знайшов він у тій місцевості камінь, поклав собі під голову і ліг відпочивати.
12 Якову приснилася драбина, що стояла на землі, а вершина її сягала аж до неба. Божі ангели піднімалися й опускалися по ній.
13 І ось Сам Господь став на неї вгорі й промовив: Я – Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти спиш, дам тобі та твоїм нащадкам.
14 А твоїх нащадків буде як земного піску. Вони поширяться на захід і на схід, на північ і на південь. У тобі й у твоїх нащадках благословляться всі племена землі.
15 Ось Я з тобою, і оберігатиму тебе всюди, куди підеш, і поверну тебе в цю землю; не залишу тебе, доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.
16 Прокинувся Яків зі свого сну і проголосив: Є Господь на цьому місці, а я й не знав!
17 Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий, небесні брами!
18 Тож, вставши вранці, Яків взяв камінь, який був ним покладений собі під голову, поставив його як стовп і полив на нього зверху оливою.
19 Яків назвав те місце Бетель; хоча спочатку назва цього міста була Луз.
20 Тут Яків дав таку обітницю: Якщо Бог буде зі мною і оберігатиме мене на дорозі, якою я йду, і дасть мені хліба їсти й одежу зодягнутися,
21 так що я повернуся здоровим до дому мого батька, то Господь буде мені Богом,
22 а цей камінь, якого я поставив як стовп, буде Божим Домом, і з усього, що Ти даси мені, я неодмінно дам Тобі десятину!