Orędzie króla perskiego Cyrusa
(II Kron. 36,22—23)1 W pierwszym roku panowania Cyrusa, króla perskiego, aby się spełniło słowo Pana wypowiedziane przez usta Jeremiasza, pobudził Pan ducha Cyrusa, króla perskiego, żeby ogłosił ustnie, a także pisemnie w całym swoim królestwie, co następuje:
2 Tak mówi Cyrus, król perski: Wszystkie królestwa ziemi dał mi Pan, Bóg niebios, On też rozkazał mi, abym zbudował mu świątynię w Jeruzalemie, które jest w Judzie.
3 Kto więc spośród was należy do jego ludu, niech jego Bóg będzie z nim! Niech wyruszy do Jeruzalemu, które jest w Judzie, i niech buduje świątynię Panu, Bogu izraelskiemu. To jest bowiem ten Bóg, który jest w Jeruzalemie.
4 Wszystkich tych więc, którzy się zachowali w jakiejkolwiek miejscowości, gdzie byli przychodniami, niech wesprą mieszkańcy tych miejscowości srebrem i złotem, mieniem i bydłem, nie licząc daru dobrowolnego dla świątyni Bożej w Jeruzalemie.
Powrót wygnańców z niewoli babilońskiej
5 Wyruszyli więc w drogę naczelnicy rodów z Judy i Beniamina, kapłani i Lewici, wszyscy, których ducha pobudził Bóg, aby pójść budować świątynię Pana w Jeruzalemie.
6 Wszyscy zaś, którzy mieszkali wokół nich, wsparli ich we wszystkim: naczyniami srebrnymi, złotem, mieniem i bydłem, i kosztownościami w obfitości, poza tym wszystkim, co ofiarowali dobrowolnie.
7 A król Cyrus kazał wynieść przybory pochodzące ze świątyni Pana, które Nebukadnesar zabrał z Jeruzalemu i złożył w świątyni swego boga;
8 Cyrus, król perski, wydał je do rąk skarbnika Mitredata, który rozliczył się z nich z Szeszbassarem, księciem judzkim,
9 A liczba ich była następująca: złotych czasz trzydzieści, srebrnych czasz tysiąc dwadzieścia dziewięć, noży dwadzieścia dziewięć,
10 Złotych pucharów trzydzieści, srebrnych pucharów czterysta dziesięć, innych naczyń tysiąc.
11 Wszystkich przyborów złotych i srebrnych pięć tysięcy czterysta. Wszystko to wywiózł Szeszbassar, gdy wyprowadzał wygnańców z Babilonii do Jeruzalemu.
Указ царя Кіра про повернення полонених та відбудову Господнього Храму
1 Першого року владарювання перського царя Кіра , – як виконання Господнього слова, провіщеного через Єремію, – Господь спонукав дух перського царя Кіра, аби він оголосив по всьому своєму царстві, усно та письмово, повідомляючи:
2 Так говорить Кір, цар Персії: Усі царства землі дав мені Господь, Бог небес, і Він доручив мені збудувати Йому Храм у Єрусалимі, що в Юдеї.
3 Хто з-посеред вас належить до Його народу, – нехай його Бог буде з ним, – і нехай він вирушає до Єрусалима, що в Юдеї, і нехай будує Храм Господу, Богу Ізраїлю. Адже це є той Бог, Який у Єрусалимі.
4 А всім, котрі залишилися з цього народу , де би вони не проживали, нехай місцеві мешканці допоможуть таким сріблом, золотом, усяким майном і худобою, а також добровільними пожертвами для Божого Храму, що в Ізраїлі.
5 Тож піднялися глави батьківських родин Юди та Веніяміна, священики та левіти, – всі, чий дух відчув Боже спонукання, щоб іти й будувати Господній Храм, що в Єрусалимі.
6 А їхні довколишні сусіди підтримали їх срібним посудом, золотом, усяким майном, худобою і коштовними дарами, окрім усіх інших добровільних дарів.
7 Цар Кір виніс також посуд Господнього Храму, який Навуходоносор забрав з Єрусалима, поклавши його в капищі свого бога.
8 Перський цар Кір передав його у руки свого скарбника Мітредата, який за рахунком вручив усе Юдиному князю Шешбаццару .
9 Там налічувалось: тридцять золотих посудин, тисяча срібних посудин, двадцять дев’ять ножів,
10 тридцять золотих чаш, чотириста десять срібних подвійних чаш, тисяча предметів різного іншого посуду.
11 Усього золотого та срібного начиння було п’ять тисяч чотириста. Все це Шешбаццар вивіз із собою під час повернення переселенців з Вавилону в Єрусалим.