Złoty cielec
(V Mojż. 9,6—29)1 A gdy lud widział, że Mojżesz opóźniał zejście z góry, zgromadził się wokół Aarona i rzekli do niego: Nuże, uczyń nam bogów, którzy pójdą przed nami, nie wiemy bowiem, co się stało z owym Mojżeszem, mężem, który nas wyprowadził z ziemi egipskiej.
2 Odpowiedział im Aaron: Zdejmijcie złote kolczyki, które mają w uszach wasze żony, wasi synowie i wasze córki, i przynieście do mnie.
3 I pozdejmował cały lud złote kolczyki, które mieli w uszach swoich, i przynieśli je do Aarona.
4 I przyjął je z ich rąk, i ulał z tego w formie z gliny posąg cielca. Wtedy oni rzekli: To są bogowie twoi, Izraelu, którzy cię wyprowadzili z ziemi egipskiej.
5 Zobaczywszy to, zbudował Aaron ołtarz przed nim i kazał obwołać: Jutro będzie święto Pana.
6 I wstawszy nazajutrz wcześnie rano, złożyli ofiary całopalne i przynieśli ofiary pojednania; i usiadł lud, aby jeść i pić. Potem wstali, aby się bawić.
7 Wtedy rzekł Pan do Mojżesza: Zejdź na dół, gdyż sprzeniewierzył się lud twój, który wyprowadziłeś z ziemi egipskiej.
8 Rychło zeszli z drogi, jaką im nakazałem. Zrobili sobie cielca ulanego, oddali mu pokłon, złożyli mu ofiarę i mówili: To są bogowie twoi, Izraelu, którzy cię wyprowadzili z ziemi egipskiej.
9 Rzekł jeszcze Pan do Mojżesza: Patrzę na lud ten i widzę, że jest to lud twardego karku.
10 Teraz zostaw mnie, żeby zapłonął mój gniew na nich. Wytracę ich, a ciebie uczynię wielkim ludem.
11 Lecz Mojżesz łagodził gniew Pana, Boga swego i mówił: Dlaczegóż, Panie, płonie gniew twój przeciwko ludowi twojemu, który wyprowadziłeś z ziemi egipskiej wielką siłą i ręką potężną?
12 Dlaczego to mają rozpowiadać Egipcjanie: W złym zamiarze wyprowadził ich, by pozabijać ich w górach i wytracić z powierzchni ziemi. Odwróć się od zapalczywości swego gniewu i użal się nad złem, jakie chcesz zgotować ludowi swemu.
13 Wspomnij na Abrahama, Izaaka i Izraela, sługi twoje, którym poprzysiągłeś na siebie samego, mówiąc do nich: Rozmnożę potomstwo wasze jak gwiazdy niebieskie i całą tę ziemię, o której mówiłem, dam potomstwu waszemu i posiądą ją na wieki,
14 I użalił się Pan nad złem, które zamierzał sprowadzić na swój lud.
15 Potem Mojżesz odwrócił się i zszedł z góry, mając w ręku dwie tablice Świadectwa, tablice zapisane z obu stron; z jednej i z drugiej strony były one zapisane.
16 Tablice te były dziełem Bożym, a pismo było pismem Boga, wyrytym na tablicach.
17 Jozue usłyszał odgłos okrzyków ludu i rzekł do Mojżesza: Wrzawa wojenna w obozie.
18 On zaś odpowiedział:
Nie jest to odgłos okrzyków po zwycięstwie,
Nie jest to odgłos okrzyków po klęsce,
Lecz słyszę odgłos śpiewu.
19 A gdy Mojżesz zbliżył się do obozu, ujrzał cielca i tańce. Wtedy Mojżesz zapłonął gniewem i wyrzucił tablice z rąk swoich i potłukł je pod górą.
20 Potem wziął cielca, którego sobie zrobili, spalił go w ogniu, starł na proch, wsypał do wody i dał ją wypić synom izraelskim,
21 Następnie rzekł Mojżesz do Aarona: Co uczynił ci ten lud, że sprowadziłeś nań tak wielki grzech?
22 Aaron odpowiedział: Niech pan mój się nie gniewa! Ty znasz ten lud, że jest skłonny do złego.
23 Powiedzieli mi: Uczyń nam bogów, którzy pójdą przed nami, gdyż nie wiemy, co się stało z Mojżeszem, tym mężem, który nas wyprowadził z ziemi egipskiej.
24 Więc rzekłem do nich: Kto ma złoto, niech je zdejmie z siebie. I dali mi je, potem wrzuciłem je do ognia, i tak powstał ten cielec.
25 A gdy Mojżesz widział, że ten lud jest rozwydrzony, gdyż Aaron dopuścił go do tego rozwydrzenia ku pośmiewisku wobec ich przeciwników,
26 Stanął Mojżesz w bramie obozu i zawołał: Kto jest za Panem, do mnie! I zebrali się wokoło niego wszyscy synowie Lewiego.
27 I rzekł do nich: Tak mówi Pan, Bóg Izraela: Przypaszcie każdy swój miecz do boku! Przejdźcie tam i z powrotem od bramy do bramy w obozie i zabijajcie każdego, czy to brat, czy przyjaciel, czy krewny.
28 Synowie Lewiego uczynili według rozkazu Mojżesza i padło w tym dniu z ludu około trzech tysięcy mężów.
29 Potem rzekł Mojżesz: Wyście dziś wyświęcili siebie samych do służby dla Pana, gdyż nikt z was nie zawahał się wystąpić przeciwko synowi czy bratu swemu. Niech więc udzieli wam dziś błogosławieństwa.
30 Następnego dnia rzekł Mojżesz do ludu: Popełniliście ciężki grzech, lecz teraz wstąpię ponownie do Pana, może zdołam przebłagać go za wasz grzech.
31 Wrócił tedy Mojżesz do Pana i rzekł: Oto lud ten popełnił ciężki grzech, bo uczynili sobie bogów ze złota.
32 Teraz, racz odpuścić ich grzech, lecz jeżeli nie, to wymaż mnie ze swojej księgi, którą napisałeś.
33 I rzekł Pan do Mojżesza: Tego, kto zgrzeszył przeciwko mnie, wymażę z księgi mojej.
34 Teraz zaś idź, prowadź ten lud, dokąd ci kazałem; oto anioł mój pójdzie przed tobą. W dniu nawiedzenia mojego nawiedzę ich za ich grzech.
35 I zesłał Pan karę na lud za to, że uczynili cielca, którego sporządził Aaron.
Золотий бичок
1 Народ побачив, що Мойсей затримався і не сходить з гори, тому люди зібрались біля Аарона і сказали йому: Ану ж, зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо з цим чоловіком, Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту, не знаємо, що сталося!
2 Тоді каже їм Аарон: Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів і ваших дочок, та принесіть до мене.
3 І весь народ зняв золоті сережки, які були в їхніх вухах, і принесли їх до Аарона.
4 Він прийняв усе це з їхніх рук, зробив з нього литого бичка, опрацював його різцем, а вони загукали: Це твоє божество, Ізраїлю, що вивело тебе з єгипетського краю!
5 Побачив це Аарон і побудував перед ним жертовник. Після цього Аарон зробив оголошення в словах: Завтра свято для Господа!
6 Тож наступного дня вони встали, принесли всепалення і влаштували мирну жертву. Народ засів їсти й пити, після чого вони піднялися, щоб забавлятися.
7 Тоді Господь промовив до Мойсея: Іди! Спускайся вниз, бо твій народ, якого ти вивів з єгипетського краю, зіпсувався!
8 Як же скоро вони зійшли з дороги, яку Я їм вказав, – зробили собі литого бичка і поклоняються йому. Вони принесли йому жертву, і сказали: Це твоє божество, Ізраїлю, яке тебе вивело з єгипетського краю!
9 І Господь сказав Мойсеєві: Дивлюсь я на цих людей і бачу, який же це твердошиїй народ!
10 Тож тепер залиши Мене, бо вже палає на них Мій гнів, і Я знищу їх, а тебе зроблю великим народом.
11 Але Мойсей молився перед своїм Господом Богом, говорячи: Чому, Господи, Ти палаєш гнівом на Свій народ, який великою силою і могутньою рукою Ти вивів з єгипетської землі?
12 Чому єгиптяни мають казати, заявляючи: Він зі злим наміром вивів їх, аби вигубити їх в горах і стерти їх з поверхні землі. Відвернись від розпалу Свого гніву і зміни його на милість щодо Свого народу!
13 Згадай Своїх слуг: Авраама, Ісаака та Ізраїля, котрим Ти клявся Собою і казав кожному: Розмножу твоїх нащадків, як небесні зірки, і всю цю землю, про яку Я говорив, дам твоїм нащадкам. Вони одержать її у власність навіки!
14 І Господь змінив гнів на милість щодо зла, про яке сказав, що заподіє Своєму народові.
15 Тож Мойсей повернувся, зійшов з гори, а в його руках були дві Скрижалі Свідоцтва – кам’яні таблиці, написані з обох боків. Вони були списані з одного боку і з другого.
16 Ті Скрижалі були Божим ділом, і написане було Божим Писанням, викарбуваним на Скрижалях.
17 Ісус Навин здалеку почув галас народу, який кричав, і сказав Мойсеєві: Бойовий клич у таборі!
18 А той каже: Це не вигуки тих, що починають перемагати, і не голос тих, що терплять поразку! Я чую галас переспівів.
19 Коли ж він наблизився до табору, то побачив бичка й хороводи. І Мойсей запалав гнівом. Він опустив зі своїх рук дві Скрижалі й розбив їх під горою.
20 Тоді він узяв бичка, якого вони зробили, спалив його у вогні, потовк його на порох й висипав у воду, і напоїв нею ізраїльських синів.
21 Ааронові ж Мойсей сказав: Що тобі зробив цей народ, що ти навів на нього великий гріх?
22 Аарон відповів Мойсеєві: Не гнівайся, мій володарю, адже ти знаєш цей народ, що він у злі!
23 Адже вони сказали мені: Зроби нам божество, яке йшло би перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з єгипетського краю, затримався , і ми не знаємо, що з ним сталося!
24 Я їм тоді сказав: У кого є золоті речі, зніміть! І вони дали мені. І я кинув їх у вогонь, і вийшов цей бичок…
25 Мойсей усвідомив, що народ, справді, неприборканий, але ж Аарон допровадив їх до свавілля на ганьбу між їхніми ворогами.
26 Тож Мойсей став біля входу в табір і проголосив: Хто за Господом, до мене! Навколо нього зібралися всі сини Левія.
27 І він сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Нехай кожний підпереже свого меча до свого пояса. Пройдіть через увесь табір туди і назад, від воріт до воріт, і кожний нехай вбиває свого брата; кожний свого ближнього, кожний – свого сусіда!
28 Сини Левія учинили так, як сказав їм Мойсей. Того дня полягло з усього народу близько трьох тисяч чоловік.
29 Тоді Мойсей сказав їм: Сьогодні посвятіть себе Господу, бо кожний виступив проти свого сина чи свого брата, аби сьогодні вам було дано благословення.
30 Так сталося, що наступного ранку Мойсей сказав народові: Ви учинили великий гріх. Тому я знову піднімуся до Господа, може, я спокутую ваш гріх.
31 Повернувшись до Господа, Мойсей сказав: Благаю, Господи ! Цей народ учинив великий гріх. Вони зробили собі золоте божество.
32 Тепер, якщо можеш простити їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то прошу, викресли і мене з Твоєї книги, в яку Ти записав.
33 Але Господь сказав Мойсеєві: Якщо хтось і далі грішитиме переді Мною, то Я того викреслю з Моєї книги.
34 А зараз іди та провадь цей народ туди , куди Я тобі сказав. Ось Мій ангел ітиме перед твоїм обличчям. Того дня, коли відвідаю їх, Я покараю їх за їхній гріх.
35 Тож Господь покарав народ за виготовлення бичка, якого зробив Аарон, й поклоніння йому .