Pascha
1 I rzekł Pan do Mojżesza i do Aarona w ziemi egipskiej, mówiąc:
2 Ten miesiąc będzie wam początkiem miesięcy, będzie wam pierwszym miesiącem roku.
3 Powiedzcie całemu zgromadzeniu Izraela, mówiąc: Dziesiątego dnia tego miesiąca weźmie sobie każdy baranka dla rodziny, baranka dla domu.
4 Jeżeli zaś rodzina jest za mała na jednego baranka, niech dobierze sąsiada mieszkającego najbliżej jego domu według liczby osób; według tego, ile każdy może zjeść, należy liczyć osoby na jednego baranka.
5 Ma to być baranek bez skazy, samiec jednoroczny. Może to być baranek lub koziołek.
6 Będziecie go przechowywać do czternastego dnia tego miesiąca; i zabije go całe zgromadzenie zboru izraelskiego o zmierzchu.
7 I wezmą z jego krwi, i pomażą oba odrzwia i nadproże w domach, gdzie go spożywają.
8 Mięso jego upieczone na ogniu spożyją podczas tej nocy; jeść je będą z przaśnikami i gorzkimi ziołami.
9 Nie jedzcie z niego nic surowego ani ugotowanego w wodzie, lecz tylko upieczone na ogniu w całości: głowa razem z odnóżami i częściami środkowymi.
10 Nie pozostawiajcie z niego nic do rana, a jeśli z niego zostanie coś do rana, spalcie to w ogniu.
11 A w ten sposób spożywać go będziecie: Biodra wasze będą przepasane, sandały na waszych nogach i laska w ręku waszym. Zjecie go w pośpiechu. Jest to ofiara paschalna dla Pana.
12 Tej nocy przejdę przez ziemię egipską i zabiję wszystko pierworodne w ziemi egipskiej, od człowieka do bydła, i dokonam sądów nad wszystkimi bogami Egiptu: Ja, Pan.
13 A krew ta będzie dla was znakiem na domach, gdzie będziecie. Gdy ujrzę krew, ominę was, i nie dotknie was zgubna plaga, gdy uderzę ziemię egipską.
14 Dzień ten będzie wam dniem pamiętnym i będziecie go obchodzili jako święto Pana; będziecie go obchodzili przez wszystkie pokolenia jako ustanowienie wieczne.
15 Przez siedem dni jeść będziecie przaśniki. Już pierwszego dnia usuniecie kwas z domów waszych, bo każdy, kto od pierwszego do siódmego dnia jeść będzie to, co kwaszone, usunięty będzie z Izraela;
16 Pierwszego dnia i siódmego dnia będzie u was święte zgromadzenie, w tych dniach nie wolno wykonywać żadnej pracy. Tylko to, co każdy potrzebuje do jedzenia, wolno wam przygotować.
17 Przestrzegajcie Święta Przaśników, gdyż w tym właśnie dniu wyprowadziłem zastępy wasze z ziemi egipskiej. Przestrzegajcie tego święta przez wszystkie pokolenia jako ustanowienie wieczne.
18 W pierwszym miesiącu, od wieczora czternastego dnia tego miesiąca aż do wieczora dwudziestego pierwszego dnia będziecie jedli przaśniki.
19 Przez siedem dni nie będzie kwasu w domach waszych; każdy bowiem kto jeść będzie kwaszone, usunięty będzie ze społeczności Izraela, zarówno przybysz jak i tubylec.
20 Nie będziecie jedli nic kwaszonego; we wszystkich siedzibach waszych jeść będziecie przaśniki.
21 Potem Mojżesz wezwał wszystkich starszych Izraela i rzekł do nich: Idźcie i weźcie sobie po jednym baranku na rodzinę, i zabijcie go na ofiarę paschalną.
22 Weźcie też wiązkę hyzopu i zanurzcie we krwi, która jest w misie, i pomażcie nadproże i oba odrzwia krwią z misy. Niech nikt z was nie wychodzi z drzwi domu swego aż do rana,
23 Gdyż Pan przechodzić będzie, aby uderzyć Egipcjan. A gdy ujrzy krew na nadprożu i na obu odrzwiach, ominie Pan te drzwi i nie pozwoli niszczycielowi wejść do domów waszych, aby zadać cios.
24 Przestrzegajcie tego jako ważnego na wieki ustanowienia dla was i synów waszych.
25 A gdy wejdziecie do ziemi, którą Pan wam da, jak obiecał, przestrzegać będziecie tego obrzędu.
26 A gdy was zapytają synowie wasi: Co znaczy ten wasz obrzęd?
27 Odpowiecie: Jest to rzeźna ofiara paschalna dla Pana, który omijał domy synów Izraela w Egipcie, gdy Egipcjanom zadawał ciosy, a domy nasze ochronił. I lud pochylił głowy, i oddał pokłon.
28 I poszli synowie izraelscy, i uczynili tak, jak Pan nakazał Mojżeszowi i Aaronowi; tak uczynili.
Ostatnia plaga: śmierć wszystkich pierworodnych
29 O północy zabił Pan wszystkich pierworodnych w ziemi egipskiej, od pierworodnego syna faraona, który miał zasiąść na jego tronie, aż do pierworodnego syna więźnia, który był w więzieniu, i wszelkie pierworodne bydła.
30 I wstał faraon tej nocy, on i wszyscy dworzanie jego, i wszyscy Egipcjanie; i powstał wielki krzyk w Egipcie, gdyż nie było domu, w którym nie byłoby umarłego.
31 I wezwał Mojżesza i Aarona w nocy, mówiąc: Wstańcie, wyjdźcie spośród ludu mojego, zarówno wy jak i synowie izraelscy; idźcie, służcie Panu, jak mówiliście.
32 Zabierzcie też trzody wasze i bydło wasze, jak mówiliście, i idźcie; a błogosławcie też i mnie.
33 I nalegali Egipcjanie na lud, by ich spiesznie wyprawić z kraju, bo mówili: Wszyscy pomrzemy.
34 Wtedy lud zabrał ciasto swoje, zanim się zakwasiło, dzieże swoje, owinięte w szaty, niosąc je na swoich ramionach.
35 I synowie izraelscy uczynili tak, jak kazał Mojżesz, i pożyczyli od Egipcjan srebrne i złote przedmioty oraz szaty.
36 A Pan usposobił Egipcjan życzliwie do ludu, tak że im pożyczyli; i tak złupili Egipcjan.
Wyjście Izraelitów z Egiptu
37 Synowie izraelscy wyruszyli z Ramses do Sukkot w liczbie około sześciuset tysięcy mężów pieszych oprócz dzieci.
38 A szło z nimi także mnóstwo obcego ludu i trzody, i bydła, bardzo liczny dobytek.
39 A z ciasta, które wynieśli z Egiptu, napiekli niekwaszonych placków, gdyż nie zdążyło się zakwasić, zostali bowiem wypędzeni z Egiptu, a nie mogąc zwlekać nie przygotowali sobie zapasów.
40 Pobyt synów izraelskich w Egipcie trwał czterysta trzydzieści lat.
41 Po upływie tych czterystu trzydziestu lat, dokładnie tego samego dnia, wyruszyły z ziemi egipskiej wszystkie zastępy Pana.
42 Była to noc, w której czuwał Pan, aby wyprowadzić je z ziemi egipskiej. Toteż ma ona być nocą czuwania wszystkich synów Izraela po wszystkie ich pokolenia ku czci Pana.
Dalsze przepisy dotyczące Paschy
43 I rzekł Pan do Mojżesza i do Aarona: Oto ustawa o ofierze paschalnej: Żaden cudzoziemiec nie będzie z niej spożywał.
44 Lecz każdy niewolnik, nabyty za pieniądze, jeśli go obrzeżesz, może z niej spożywać.
45 Obcy mieszkaniec albo najemnik nie będzie z niej spożywał.
46 W jednym i tym samym domu ma być spożyta, ani kawałka tego mięsa nie wyniesiesz z domu na zewnątrz; ani kości z niej nie złamiecie.
47 Cały zbór izraelski będzie tego przestrzegał!
48 A jeśli zatrzyma się u ciebie cudzoziemiec i będzie chciał obchodzić Paschę Pana, spraw wpierw, żeby wszyscy męscy członkowie jego rodziny zostali obrzezani, i wtedy może brać udział w święcie, i będzie zrównany z tubylcem; lecz żaden nieobrzezany nie będzie z niej spożywał.
49 Jedno prawo obowiązywać będzie tubylca i cudzoziemca, goszczącego wśród was.
50 Wszyscy synowie Izraela uczynili tak, jak Pan nakazał Mojżeszowi i Aaronowi; tak uczynili,
51 Tego właśnie dnia wyprowadził Pan synów izraelskich z ziemi egipskiej, zastęp za zastępem.
Божа установа про свято Пасхи
1 І промовив Господь до Мойсея й Аарона ще в єгипетському краю такі слова:
2 Цей місяць для вас – початок місяців. Він буде для вас першим серед інших місяців року.
3 Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю.
4 Якщо ж сім’я надто мала, щоби з’їсти ягня, то нехай прийме до себе свого сусіда, який межує з його домом, відповідно до кількості душ. Розрахуйте, щоб ягняти вистачило для кожного, аби його з’їсти.
5 Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз.
6 Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїльська громада.
7 І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть.
8 Тієї самої ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні; їстимуть його з опрісноками та гіркими травами.
9 Не їжте його сирим чи звареним у воді, а тільки спечене на вогні з головою, ногами та нутрощами.
10 Нічого з нього не залишайте до ранку. Коли щось з нього залишиться до ранку, спаліть у вогні.
11 А ось як будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках. Їстимете його з поспіхом. Це – Пасха Господня.
12 Цієї ночі Я пройду по єгипетській землі й уражу кожного первістка в єгипетському краю, від людини до тварини, і здійсню суд над усіма єгипетськими богами. Я – Господь!
13 А кров на одвірках осель, у яких перебуваєте ви, буде ознакою. Я побачу кров, і омину вас. Не буде серед вас згубної пошесті, коли уражатиму єгипетську землю.
14 І стане для вас цей день пам’ятним. Ви будете відзначати його, як свято для Господа протягом усіх ваших поколінь. Як вічну постанову будете його святкувати.
15 Сім днів будете їсти опрісноки і вже з першого дня усунете всяку закваску з ваших осель. Кожного, хто їстиме квашене з першого дня до сьомого, буде викорінено з-посеред Ізраїлю.
16 У перший день буде святе зібрання, і в сьомий день також святе зібрання. Жодної праці не чинитимете в ті дні , за винятком того, що кожний споживатиме їжу, – тільки те й будете робити.
17 Ви маєте дотримуватися свята Опрісноків. Адже саме того дня Я вивів ваші загони з єгипетської землі. Тому шануватимете цей день у ваших поколіннях, як вічну постанову.
18 Опрісноки будете їсти з вечора чотирнадцятого дня першого місяця і до вечора двадцять першого дня цього місяця.
19 Сім днів у ваших домах не повинно бути жодної закваски! Кожного, хто буде їсти квашене, – чи то він з осілих приходців, чи з місцевих жителів краю, – того буде викорінено з Ізраїльської громади.
20 Нічого заквашеного не їстимете. В усіх ваших поселеннях будете їсти опрісноки.
21 Мойсей покликав усіх старійшин Ізраїлю та сказав їм: Ідіть і виберіть собі ягнят на ваші родини та заколіть Пасху.
22 Візьміть пучок гісопу, вмочіть у кров, що в посудині, й помажте верхній та обидва бокові одвірки кров’ю, що в посудині. Ніхто з вас хай не виходить за двері своєї оселі аж до ранку.
23 Господь буде проходити, уражаючи єгиптян. Він побачить кров на верхньому та на обох бокових одвірках, і промине Господь ці двері. Він не дозволить губителеві ввійти у ваші домівки, щоб когось погубити.
24 Ви збережете цей наказ, як віковічну постанову для себе й для своїх дітей навіки.
25 Коли ж увійдете в край, який дасть вам Господь, за Своєю обітницею, то збережете це служіння.
26 Якщо вас запитають ваші діти: Що це за служіння у вас,
27 то ви відповісте: Це – пасхальна жертва для Господа, Який обминув домівки Ізраїльських нащадків у Єгипті, коли уражав єгиптян, а наші оселі врятував. Люди схилились, і впали долілиць.
28 Ізраїльтяни пішли, і учинили все так, як заповів Господь через Мойсея та Аарона. Так вони й зробили.
Десята кара: смерть первістків
29 Опівночі Господь уразив кожного первістка в єгипетському краю – від первістка фараона, який сидів на престолі, до первістка в’язня, що під вартою, – а також кожне первородне зі свійських тварин.
30 Вночі прокинувся фараон, а з ним і всі його слуги та всі єгиптяни. І зчинилося велике голосіння в усьому Єгипті, бо не було оселі, в якій не було б померлого.
Вихід Ізраїльтян з Єгипту
31 Тієї ж ночі фараон покликав Мойсея та Аарона й сказав: Вставайте і забирайтеся з-поміж мого народу ви, і всі Ізраїльтяни! Ідіть, служіть Господу, як ви домагались!
32 Забирайте також своїх овець, і всю іншу вашу худобу, як ви хотіли. Ідіть геть, і мене благословіть.
33 Єгиптяни також квапили народ, аби без зволікань випровадити їх із краю. Інакше, – говорили вони, – всі ми загинемо!
34 Тож люди взяли із собою навіть тісто, яке ще не вкисло. Свої діжі, загорнені у власний одяг, вони несли на плечах.
35 Ізраїльтяни зробили за словом Мойсея: випросили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одяг.
36 Господь послав прихильність до Свого народу з боку єгиптян, які давали їм те, що ті просили. Тож вони обібрали єгиптян.
37 І вирушили Ізраїльські нащадки від Рамсеса до Суккота – близько шестисот тисяч піших чоловіків, крім їхніх дітей.
38 Разом з ними вийшла також велика змішана група людей, і дуже багато овець та інших свійських тварин.
39 А з тіста, яке люди винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, оскільки воно не вкисло. Їх виганяли з Єгипту, тому вони не барились і навіть не приготували собі їжі.
40 Час проживання синів Ізраїля, який вони провели в Єгипті, становив чотириста тридцять років.
41 По закінченні чотирьохсот тридцяти років, – саме цього дня, – усі Господні загони вийшли з єгипетського краю.
42 Це була ніч пильнування для Господа, щоб вивести їх з єгипетської землі. Саме ця ніч, – ніч пильнування для Господа, – стала пам’яткою для всіх Ізраїльтян впродовж усіх їхніх поколінь.
Закон про Пасху
43 Тоді Господь сказав Мойсеєві та Ааронові: Ось закон про Пасху. Жодний чужинець не їстиме її.
44 А кожний раб, куплений за гроші, коли обріжеш його, тоді він може їсти її.
45 Чужинець чи найманець не повинен споживати її.
46 Їсти Пасху слід лише в домі. Не можна виносити м’яса з оселі. Жодної кістки пасхального ягняти не поламаєте.
47 Вся громада Ізраїлю має виконувати це.
48 Якщо з тобою житиме чужинець і побажає справити Пасху Господу, то спочатку має бути у нього обрізаним кожний чоловік. Тільки після цього нехай приходить і справляє її. Він вважатиметься таким, як і місцевий мешканець краю. Жодний необрізаний не сміє їсти її.
49 Закон має бути один, як для місцевого мешканця, так і для приходця, котрий поселився між вами.
50 І учинили всі Ізраїльські нащадки так, як заповів Господь через Мойсея й Аарона. Так вони і зробили.
51 Того дня Господь вивів з єгипетського краю Ізраїльтян відповідно до їхніх загонів.