Dawid królem nad plemieniem Judy
1 Potem pytał Dawid Pana: Czy mam ruszyć do któregoś z miast judzkich? A Pan mu odpowiedział: Ruszaj! I pytał jeszcze Dawid: Dokąd mam ruszyć? A On odrzekł: Do Hebronu.
2 I ruszył Dawid wraz z obiema swymi żonami, z Achinoam z Jezreela i Abigail, wdową po Nabalu z Karmelu,
3 Również ludzi, którzy byli przy nim, sprowadził Dawid, i to wszystkich z rodzinami. I osiedlili się w osadach wokół Hebronu.
4 Wtedy przyszli mężowie z Judy i namaścili tam Dawida na króla nad plemieniem Judy. A gdy Dawidowi doniesiono, że to mężowie z Jabesz w Gileadzie pochowali Saula,
5 Wysłał Dawid posłańców do mężów w Jabesz w Gileadzie i kazał im powiedzieć: Błogosławieni jesteście u Pana za to, że tę łaskawą przysługę wyświadczyliście waszemu panu, Saulowi, grzebiąc go.
6 Niech więc teraz Pan okaże wam łaskę i wierność, a również i ja świadczyć wam będę dobro, że uczyniliście tę rzecz:
7 Bądźcie więc dobrej myśli, bądźcie też mężni, gdyż zginął wprawdzie wasz pan, Saul, lecz plemię Judy namaściło mnie na króla nad sobą.
Syn Saula Iszboszet królem północnych plemion izraelskich
8 Lecz Abner, syn Nera, dowódca zastępu Saula, zabrał Iszboszeta, syna Saula, sprowadził go do Machanaim
9 I obwołał go królem nad Gileadem, nad Aszerem, nad Jezreelem, nad Efraimem, nad Beniaminem i nad całym Izraelem.
10 Iszboszet, syn Saula, miał czterdzieści lat, gdy został królem nad Izraelem, a królował dwa lata. Lecz plemię Judy było za Dawidem.
11 A czas panowania Dawida jako króla w Hebronie nad plemieniem Judy wynosił siedem lat i sześć miesięcy.
Bratobójcze walki między wodzami królów
12 Potem Abner, syn Nera, wyruszył wraz ze sługami Iszboszeta, syna Saula, z Machanaim do Gibeonu.
13 Natomiast Joab, syn Serui, oraz słudzy Dawida wyruszyli z Hebronu i zetknęli się z sobą nad stawem gibeońskim, i zatrzymali się jedni z jednej, a drudzy z drugiej strony stawu.
14 Abner zawołał na Joaba: Niech wystąpią harcownicy i poharcują przed nami. A Joab odpowiedział: Niech wystąpią!
15 Wystąpiło więc i zostało odliczonych ze strony Beniamina i Iszboszeta, syna Saula, dwunastu, a ze sług Dawida dwunastu.
16 I pochwycił każdy z nich, jeden drugiego, za głowę i nawzajem utopili swoje miecze w boku przeciwnika, tak że padli jednocześnie. I nazwano to miejsce Polem Noży, a leży ono w Gibeonie.
17 W tym dniu rozgorzała bardzo ciężka walka. Abner i mężowie izraelscy zostali pobici przez sługi Dawida.
18 Byli tam także trzej synowie Serui: oprócz Joaba Abiszaj i Asael. Asael zaś był tak szybkonogi jak gazela w polu.
19 Ten to Asael ścigał Abnera, a nie zboczył w tym pościgu za Abnerem ani w prawo, ani w lewo.
20 Abner obejrzał się za siebie i zawołał: Czy to ty jesteś, Asaelu? A on na to: Ja!
21 Rzekł do niego Abner: Zbocz w prawo lub w lewo, złap sobie któregoś z żołnierzy i weź sobie jego zbroję! Lecz Asael nie chciał od niego odstąpić.
22 Abner ponownie zawołał na Asaela: Odstąp ode mnie! Czemu miałbym cię powalić na ziemię? Jakże mógłbym wtedy podnieść swoje oczy na Joaba, twego brata?
23 A gdy tamten nie chciał odstąpić, Abner uderzył go końcem włóczni w brzuch, tak iż włócznia przeszyła go na wylot i upadł tam, i skonał od razu. A każdy, kto doszedł do miejsca, gdzie padł i zginął Asael, przystawał.
24 Joab zaś i Abiszaj ścigali dalej Abnera. A gdy słońce zaszło, dotarli do wzgórza Amma, obok Giach, przy drodze wiodącej na pustynię gibeońską.
25 A Beniaminici skupili się przy Abnerze w jeden hufiec i stanęli na szczycie wzgórza Amma.
26 Wtedy Abner zawołał na Joaba: Czy miecz będzie zawsze pożerał? Czy nie wiesz, że na ostatek będzie gorycz? Jak długo jeszcze nie powiesz swoim ludziom, aby zaniechali pościgu za swoimi braćmi?
27 A wtedy Joab rzekł: Jako żyje Bóg, że gdybyś się nie był odezwał, to dopiero jutro rano każdy wojownik zaniechałby pościgu za swoim bratem.
28 I Joab kazał zatrąbić, a cały lud się zatrzymał i nie ścigali już Izraelitów, i zaniechali walki.
29 Potem Abner i jego ludzie maszerowali całą tę noc stepem, przeprawili się przez Jordan, przeszli przez cały wąwóz i dotarli do Machanaim.
30 Gdy Joab wrócił z pościgu za Abnerem, zebrał cały swój lud, a ze sług Dawida brakowało dziewiętnastu mężów oraz Asaela.
31 Słudzy Dawida zaś położyli trupem trzystu sześćdziesięciu mężów z Beniaminitów i z ludzi Abnera, którzy zginęli.
32 Potem zabrali Asaela i pochowali go w grobie jego ojca w Betlejemie, a Joab i jego ludzie maszerowali całą noc i o świcie dotarli do Hebronu.
Давид помазаний царем над Юдиним племенем
1 Після цього Давид звернувся до Господа й запитав: Чи йти мені в якесь Юдине місто? І Господь сказав йому: Йди! Тоді Давид запитав: Куди мені йти? Він же відповів: У Хеврон.
2 І Давид вирушив туди з обома своїми жінками, – із Ахіноамою з Єзреела та Авігеєю, колишньою дружиною Навала, кармелійця.
3 Привів Давид із собою і людей, котрі були з ним разом з їхніми родинами. Всі вони розселилися в околицях Хеврона.
4 Там зібрались Юдейські мужі й помазали Давида царем над Юдиним племенем. Коли ж повідомили Давидові, розповідаючи, як мешканці Явеша Гілеадського поховали Саула,
5 то Давид направив посланців до старійшин Явеша Гілеадського з такими словами: Благословенні ви Господом за той милосердний учинок, який виявили ви щодо вашого володаря Саула, поховавши його!
6 Тепер же нехай Господь виявить до вас милосердя і справедливість! Що ж до мене, то я також виявлятиму до вас доброту за цей благородний учинок.
7 Тепер же нехай зміцнюються ваші руки, будьте мужніми людьми, хоч і загинув ваш володар Саул! Мене ж Юдине плем’я помазало царем над собою…
Ішбошет поставлений царем над Ізраїлем
8 Тим часом Авнер, син Нера, начальник війська Саула, взяв Саулового сина Ішбошета, спровадив його в Маханаїм
9 і поставив його царем над Гілеадом, над Ашуреянином, над Єзреелем, над Єфремом і над Веніяміном, – фактично над усім Ізраїлем.
10 Ішбошету, сину Саула, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем і царював він два роки. Проте Юдине плем’я було за Давидом.
11 Період царювання Давида в Хевроні над Юдиним племенем становив сім років і шість місяців.
Війна між родом Саула та родом Давида
12 Якось Авнер, син Нера, на чолі воїнів Ішбошета, сина Саула, виступив з Маханаїма на Ґівеон.
13 Так само і Йоав, син Церуї, вирушив з військом Давида; вони зіткнулись між собою неподалік ґівеонського ставу. Одні зайняли позиції з одного боку ставу, а інші – з другого боку ставу.
14 Тоді Авнер запропонував Йоаву: Нехай окремі воїни вступлять у двобій перед нами! А Йоав відповів: Нехай вступають!
15 Тож піднялися і вступили у двобій дванадцять воїнів з племені Веніяміна, від Ішбошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давида.
16 І схопив кожен свого супротивника за голову, а свій меч устромив йому в бік, так що всі вони попадали разом. З того часу те місце назвали: Хелкат-Гаццурім (Поле мечів ), що в Ґівеоні.
17 У той день розгорілась дуже жорстока битва, й Авнер разом з Ізраїльськими воїнами зазнали повної поразки від воїнів Давида.
18 Там воювали і три сина Церуї: Йоав, Авішай та Асаїл. Але Асаїл був найбільш швидконогим, наче польова сарна.
19 Тож Асаїл погнався за Авнером, і, наздоганяючи Авнера, не ухилявся ні вправо ні вліво.
20 Озирнувшись назад, Авнер гукнув: Чи це ти, Асаїле? А той відповів: Я!
21 Тоді Авнер сказав йому: Поверни собі вправо чи вліво, упіймай когось із воїнів і відбери собі у нього зброю! Але Асаїл не захотів припинити за ним погоні .
22 І Авнер знову звернувся до Асаїла: Відступись від мене! Для чого я мав би тебе пришити до землі! Як же пізніше дивитимусь в очі твоєму брату Йоаву?
23 Коли ж той відмовився відступити, то Авнер вдарив його ратищем (держаком ) списа в живіт, і спис пройшов наскрізь, так що він упав, і помер на місці. Після того кожен, хто лише проходив повз того місця, де лежав Асаїл мертвим, то призупинявся.
24 Але Йоав і Авішай далі переслідували Авнера. Коли вже зайшло сонце, вони прибули до пагорба Амма, що навпроти (джерела ) Ґіяху, по пустельній дорозі в Ґівеон.
25 Там веніямінці згуртувались навколо Авнера, об’єднавшись в єдиний загін, й зайняли верхів’я одного з пагорбів.
26 Тоді Авнер заволав до Йоава, говорячи: Невже повіки має пожирати меч? Хіба ти не знаєш, яким гірким буде кінець? Коли ти нарешті, скажеш своїм людям, аби вони зупинились, і не переслідували своїх братів?
27 А Йоав відповів: Як живий Бог, запевняю, якби ти не заговорив, то лише під ранок кожен воїн припинив би погоню за своїм братом .
28 Тож Йоав засурмив у ріг, усе військо зупинилось, й далі не переслідувало воїнів Ізраїлю. Таким чином війна припинилась.
29 Авнер зі своїми воїнами йшли Йорданською Долиною всю ту ніч, переправились через Йордан, пройшли весь Бітрон (ущелину ) й прибули в Маханаїм.
30 Що ж до Йоава, то він, вернувшись з погоні за Авнером, зібрав усе своє військо. В лавах Давидового війська, крім Асаїла, недорахувались дев’ятнадцять чоловік,
31 тоді як воїни Давида знищили з загону Авнера триста шістдесят веніямінців, які полягли в бою.
32 Після цього, взяли Асаїла й поховали його в батьківській гробниці у Вифлеємі. А Йоав зі своїми воїнами йшов цілу ніч, і лише на світанку прибув у Хеврон.