Panowanie Jozjasza
(II Król. 22,1—2)1 Jozjasz miał osiem lat, gdy objął władzę królewską, a panował trzydzieści jeden lat w Jeruzalemie.
2 Czynił on to, co prawe w oczach Pana, kroczył drogami Dawida, swego praojca, nie odstępując od nich ani w prawo, ani w lewo.
Reforma religijna Jozjasza
(II Król. 23,4—20)3 W ósmym roku swego panowania, chociaż jeszcze był młody, zaczął szukać Boga Dawida, swego praojca, a w dwunastym roku zaczął oczyszczać Judę i Jeruzalem ze świątynek na wzgórzach, z aszer, z bałwanów i odlewanych posągów.
4 W jego obecności burzono ołtarze Baalów, on kazał poutrącać znajdujące się nad nimi ołtarzyki kadzielne, rozbijać aszery i bałwany i odlewane posągi rozkruszyć na miał, i rozrzucić na groby tych, którzy im składali ofiary.
5 Kości kapłanów wyżynnych kazał spalić na ich ołtarzach i tak oczyścił Judę i Jeruzalem.
6 W miastach Manassesytów, Efraimitów, Symeonitów i aż do ziemi Naftalitów w ich ruinach wokoło
7 Kazał burzyć ołtarze, rozbijać aszery i kruszyć bałwany na miał, poutrącać ołtarzyki kadzidlane w całej ziemi izraelskiej, po czym powrócił do Jeruzalemu.
Odkrycie księgi zakonu w świątyni
(II Król. 22,3—23,3)8 W osiemnastym roku swego panowania, oczyściwszy kraj i świątynię, wysłał Szafana, syna Asaliasza, Maasejasza, dowódcę miasta i Joacha, syna Joachaza, kanclerza, ażeby zajęli się naprawą świątyni Pana, swego Boga.
9 Gdy przybyli do arcykapłana Chilkiasza, dali mu pieniądze przyniesione do świątyni Bożej, a zebrane przez Lewitów pełniących służbę u progu, od Manessesytów, Efraimitów i od pozostałych Izraelitów, jak również od wszystkich Judejczyków i Beniaminitów oraz od mieszkańców Jeruzalemu;
10 Oni oddali je do rąk kierowników robót mających nadzór nad świątynią Pana, ci zaś, kierownicy robót, dali je pracującym nad odnowieniem i naprawą świątyni,
11 Dali je cieślom i murarzom na zakup kamienia ciosanego i drzewa na wiązania, i na ściany budynków, które królowie judzcy doprowadzili do ruiny.
12 Mężowie ci wykonywali swoją pracę nader sumiennie. Nadzór nad nimi sprawowali Jachat i Obadiasz, Lewici z rodu Merarytów, oraz Zachariasz i Meszullam z rodu Kehatytów. Lewici owi — a wszyscy umieli grać na instrumentach muzycznych —
13 Byli postawieni nad tragarzami oraz dozorowali wszystkich wykonawców robót wszelkiego rodzaju. Niektórzy z tych Lewitów byli pisarzami, urzędnikami i odźwiernymi.
14 Gdy wydobywano pieniądze przyniesione do świątyni Pańskiej, kapłan Chilkiasz natknął się na księgę zakonu Pańskiego, podanego za pośrednictwem Mojżesza.
15 Chilkiasz odezwał się więc i rzekł do pisarza Szafana: Znalazłem w świątyni Pańskiej księgę zakonu. Następnie Chilkiasz oddał tę księgę Szafanowi.
16 A gdy Szafan przyniósł tę księgę do króla, złożył królowi dokładne sprawozdanie, mówiąc: Wszystko, co zostało zlecone twoim sługom, oni wykonują.
17 Wysypali oni pieniądze znajdujące się w świątyni Pańskiej i dali je do rąk dozorujących i do rąk wykonawców robót.
18 Potem pisarz Szafan powiedział królowi: Kapłan Chilkiasz dał mi księgę. I Szafan zaczął z niej czytać królowi.
19 A gdy król usłyszał słowa zakonu, rozdarł swoje szaty,
20 Po czym dał Chilkiaszowi, Achikamowi, synowi Szafana, Abdonowi, synowi Michy, pisarzowi Szafanowi oraz dworzaninowi królewskiemu Asajaszowi taki rozkaz:
21 Idźcie, zasięgnijcie rady Pana o mnie i o pozostałych w Izraelu i Judzie co do słów znalezionej księgi, gdyż wielki jest gniew Pana, jaki rozgorzał na nas za to, że nasi ojcowie nie przestrzegali nakazu Pańskiego i nie postępowali zgodnie ze wszystkim, co jest napisane w tej księdze.
22 Poszedł więc Chilkiasz i ci, którym król kazał, do prorokini Chuldy, żony Szalluma, syna Tokhata, syna Chasry, przełożonego szatni. Mieszkała ona w Jeruzalemie w drugiej dzielnicy i powiedzieli jej, o co chodzi.
23 Ona rzekła do nich: Tak mówi Pan, Bóg Izraela: Powiedzcie temu mężowi, który przysłał was do mnie:
24 Tak mówi Pan: Oto Ja sprowadzę nieszczęście na to miejsce i na jego mieszkańców, wszystkie przekleństwa zapisane w księdze, którą odczytano przed królem judzkim,
25 Za to, że opuścili mnie i składali ofiary z kadzidła innym bogom, drażniąc mnie wszystkimi uczynkami swoich rąk, toteż rozgorzał mój gniew na to miejsce i nie ochłonie.
26 Królowi judzkiemu, który posyła was po wyrocznię Pana, tak powiedzcie: Tak mówi Pan, Bóg Izraela: Co się tyczy słów, które słyszałeś —
27 Ponieważ zmiękło twoje serce i ukorzyłeś się przed Bogiem, gdy usłyszałeś jego słowo przeciwko temu miejscu i przeciwko jego mieszkańcom, i ukorzyłeś się, i rozdarłeś swoje szaty, i zapłakałeś przede mną, przeto usłyszałem i Ja — mówi Pan.
28 Oto Ja przyłączę cię do twoich ojców i w pokoju będziesz złożony w twoim grobie, twoje oczy nie ujrzą całego tego nieszczęścia, jakie Ja sprowadzę na to miejsce i na jego mieszkańców. A gdy oni przynieśli królowi tę odpowiedź,
29 Król rozesłał wezwania i zgromadził wszystkich starszych z Judy i z Jeruzalemu,
30 Potem wstąpił król do świątyni Pana oraz wszyscy mężowie judzcy i mieszkańcy Jeruzalemu, i kapłani, i Lewici, i cały lud, od największych do najmniejszych, i kazał odczytać przed nimi wszystkie słowa Księgi Przymierza, znalezionej w świątyni Pana.
31 Następnie stanął król na swoim miejscu i zawarł przed Panem przymierze, że będą chodzić za Panem i przestrzegać jego przykazań i rad, i ustaw z całego swego serca i z całej swojej duszy, wypełniając słowa przymierza zapisane w tej księdze.
32 I kazał przystąpić do przymierza wszystkim, którzy znajdowali się w Jeruzalemie i w Beniaminie, a mieszkańcy Jeruzalemu postąpili zgodnie z przymierzem Boga, Boga ojców ich.
33 Jozjasz usunął wszystkie obrzydliwości ze wszystkich ziem, które należały do synów izraelskich i nakłonił wszystkich, którzy znajdowali się w Izraelu, do służenia swojemu Bogu. Przez całe jego życie nie odstąpili oni od Pana, Boga ojców swoich.
Йосія – цар Юдеї
1 Йосія зійшов на царський престол, коли йому було вісім років, і тридцять один рік владарював у Єрусалимі.
2 Він чинив те, що було до вподоби Господу, йдучи слідами свого прабатька Давида, не відступаючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На восьмий рік свого владарювання, в своєму юному віці, він почав шукати спілкування з Богом свого прабатька Давида, а в дванадцятому році правління він почав очищати Юдею і Єрусалим від капищ на узвишшях, священних гаїв (Ашер ) від різьблених та литих ідолів-бовванів.
4 У його присутності зруйнували жертовники ваалів і вівтарики для кадіння, що стояли над ними; він повирубував священні гаї (Ашери ), а різьблені й литі ідоли-боввани наказав розтрощити, розтерти на порох і розсипати над могилами тих, хто їм колись приносив жертви.
5 Він спалив кості жерців на жертовниках, на яких вони приносили жертви , і таким чином очистив Юдею та Єрусалим від осквернення .
6 У містах Манассії, Єфрема, Симеона, і аж до Нефталима серед спустошених довколишніх руїн
7 він зруйнував жертовники й вирубав священні гаї (Ашери ), порозбивав ущент ідолів, знищив усі кадильні жертовники в усьому Ізраїльському краю, після чого повернувся в Єрусалим.
Йосія робить ремонт Храму
8 На вісімнадцятий рік свого владарювання, після очищення краю і Храму, Йосія послав Шафана, сина Ацалії, міського голову Маасею, та літописця Йоаха, сина Йоахаза, з наказом розпочати ремонт Храму Господа, свого Бога.
9 Вони віддали первосвященику Хілкії всі гроші, передані левітами, охоронцями брами, й принесені до Божого Храму нащадками Манассії, Єфрема та інших Ізраїльтян, котрі ще залишилися, як і всіх Юдеїв, веніямінців і мешканців Єрусалима.
10 Ці гроші передали підрядникам (прорабам ), призначеним для виконання праці з пошкодженнь Господнього Храму, аби вони могли розраховуватись із робітниками, котрі виконували ці роботи в Господньому Храмі, – зокрема,
11 теслярам, каменярам-мулярам, – а також здійснювати придбання тесаних каменів та дерева для скріплювання і відбудови будинків, зруйнованих Юдейськими царями.
12 Ці мужі виконували свою працю сумлінно. Начальниками над ними були Яхат і Овадія, – левіти з нащадків Мерарі, а також Захарія, і Мешуллам із нащадків Кегата, котрі здійснювали нагляд. Усі інші левіти, котрі вміли грати на музичних інструментах,
13 керували носіями вантажів, а також працею різноробочих. Деякі з левітів були писарями, наглядачами та придверниками.
Хілкія знаходить Книгу Господнього Закону
14 Коли вони діставали гроші, які зберігались у Господньому Храмі, священик Хілкія знайшов Книгу Господнього Закону, записаного через Мойсея.
15 Хілкія звернувся до писаря Шафана і сказав: Я знайшов у Господньому Храмі Книгу Закону. І Хілкія передав Книгу Шафанові.
16 Шафан приніс Книгу до царя, але спочатку він дав цареві звіт у таких словах: Все, що було твоїм слугам доручено, вони виконують!
17 Вони порахували гроші, що знаходились у Господньому Храмі і передали їх у руки наглядачів , а ті – в руки виконавців робіт!
18 Потім писар Шафан повідомив цареві, сказавши: Священик Хілкія дав мені Книгу! І Шафан прочитав її перед царем.
19 Так сталося, що коли цар почув слова Закону, він роздер на собі одяг.
20 Після цього цар наказав Хілкії та Ахікамові, синові Шафана, а також Авдонові, синові Міхи, писареві Шафанові та Асаї, слузі царя, звелівши:
21 Підіть і запитайте про мене Господа та про тих, хто ще залишився в Ізраїлі і в Юдеї, як розуміти слова знайденої Книги! Адже, згідно з написаним, проти нас палає великий Господній гнів, за те, що наші батьки не дотримувались Господнього веління, і не чинили у відповідності з тим, що написане в цій Книзі.
22 Отже, Хілкія разом з тими, кому цар доручив, пішли до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токгата, онука Хасри, що доглядав одяг, яка мешкала в Новій ділянці міста Єрусалима, й розмовляли з нею.
23 Вона ж їм переказала слова Господа, Бога Ізраїлю. Перекажіть чоловікові, котрий вас послав до мене, – промовила вона до них, –
24 що говорить Господь: Незабаром Я спроваджу нещастя на це місто та на його мешканців, – усі ті прокляття, що записані в Книзі, яку прочитали перед Юдейським царем, –
25 через те, що вони Мене залишили, й кадили ладаном перед чужими богами, викликаючи своїми вчинками Мій гнів. Тому й палає Мій гнів щодо цього місця, і вже не погасне!
26 А Юдейському цареві, котрий вас послав запитати в Господа, передайте слова, які йому особисто говорить Господь, Бог Ізраїлю: Провіщення, яке ти почув з Книги , здійсниться .
27 Оскільки ж твоє серце виявилось чутливим, і ти впокорився перед Богом, почувши, що Я сказав про це місто та про його мешканців; ти покірно звернувся до Мене, роздерши свої шати, і навіть заплакав переді Мною, то Я почув тебе, – говорить Господь!
28 Тому Я прилучу тебе до твоїх батьків, і ти зійдеш у твою гробницю з миром, аби твої очі не бачили усього того лиха, яке Я спроваджу на це місце та на його мешканців!‥ Коли вони передали цареві таку відповідь,
29 то цар послав, аби зібрали усіх старійшин Юдеї та Єрусалима.
Йосія поновлює Заповіт з Господом
30 Після того цар увійшов у Господній Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також священики, левіти і весь народ, – від найстаршого й до наймолодшого. Там він прочитав так, щоб усі почули, слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому Храмі.
31 Після цього цар став на своєму місці, й уклав (поновив ) перед Господом Заповіт, пообіцявши йти слідом за Господом, виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього свого серця і від усієї своєї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного в цій Книзі.
32 Цар закликав аби всі присутні мешканці Єрусалима і Веніямінового краю також присягнулись у тому ж . З того часу всі мешканці Єрусалима почали дотримуватись Заповіту Господа, Бога своїх батьків.
33 Отже, Йосія повикидав усі гидоти з усіх земель, які належали нащадкам Ізраїля, і схилив усіх, котрі проживали в Ізраїлі, до служіння Господу, своєму Богові. Протягом усього його життя вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.