Modlitwa Salomona o mądrość
(I Król. 3,3—15)1 Salomon, syn Dawida, umocnił się potem w swoim królestwie, a Pan, Bóg jego, był z nim i nader go wywyższył.
2 I rzekł Salomon do całego Izraela — do dowódców nad tysiącami i setników, do sędziów i wszystkich książąt całego Izraela, naczelników rodów,
3 Potem wyruszył Salomon wraz z całym zgromadzeniem na wzgórze, które jest w Gibeonie, gdyż tam był Boży Namiot Zgromadzenia, który Mojżesz, sługa Pana, sporządził na pustyni;
4 Natomiast Skrzynię Bożą sprowadził Dawid z Kiriat-Jearim na miejsce, które sam dla niej przygotował, rozpiąwszy dla niej namiot w Jeruzalemie;
5 Także spiżowy ołtarz, który sporządził Besalel, syn Uriego, wnuk Chura, był tam przed przybytkiem Pańskim, do którego podążył po wyrocznię Pana Salomon i zgromadzenie.
6 Wstąpił tam tedy Salomon przed Pana przed spiżowy ołtarz należący do Namiotu Zgromadzenia, i złożył na nim tysiąc ofiar całopalnych.
7 Tej to nocy ukazał się Bóg Salomonowi i rzekł do niego: Proś, co ci mam dać?
8 A Salomon odrzekł Bogu: Ty okazałeś Dawidowi, mojemu ojcu, wielką łaskę i mnie uczyniłeś po nim królem.
9 Niech się tedy teraz Panie, Boże, sprawdzi twoja obietnica, dana Dawidowi, mojemu ojcu, gdyż Ty uczyniłeś mnie królem nad ludem tak licznym, jak proch ziemi.
10 Daj mi więc teraz mądrość i wiedzę, abym mógł godnie występować przed tym ludem; któż bowiem potrafi sądzić ten tak wielki lud?
11 Wtedy odpowiedział Bóg Salomonowi: Ponieważ to miałeś na myśli i nie prosiłeś o bogactwo, mienie i sławę ani aby pomarli ci, którzy cię nienawidzą, ani o długie życie nie prosiłeś, lecz prosiłeś dla siebie o mądrość i wiedzę, abyś mógł sądzić mój lud, nad którym uczyniłem cię królem,
12 Przeto będzie ci dana mądrość i wiedza; a dam ci także bogactwo i mienie, i sławę, jakich nie miał żaden z królów, którzy byli przed tobą, i mieć nie będą.
13 I odszedł Salomon ze wzgórza, które jest w Gibeonie, sprzed Namiotu Zgromadzenia, do Jeruzalemu, i panował nad Izraelem.
Potęga militarna Salomona
14 Następnie zebrał Salomon wozy wojenne i jezdnych, tak że miał tysiąc czterysta wozów wojennych i dwanaście tysięcy jezdnych, i poumieszczał ich w grodach — wozowniach i przy swojej królewskiej osobie w Jeruzalemie.
15 Doprowadził też król do tego, że srebra i złota było w Jeruzalemie jak kamieni, a cedrów co do ilości tyle, co sykomor w Szefeli.
Handel końmi i wozami
(I Król. 10,26—29II Kron. 9,25—28)16 Konie, które miał Salomon, sprowadzano z Egiptu i z Koe; handlarze królewscy nabywali je w Koe za określoną cenę.
17 Wyprawiali się oni i sprowadzali z Egiptu wóz za sześćset srebrników, konia zaś za sto pięćdziesiąt; za ich pośrednictwem dostawały się one dalej do wszystkich królów chetyckich i królów aramejskich.
18 Następnie postanowił Salomon zbudować imieniu Pana świątynię oraz pałac królewski dla siebie.
Соломон просить у Бога мудрості
1 Давидів син Соломон закріпився у своєму царстві; Господь, його Бог, був з ним і постійно його звеличував.
2 Якось Соломон скликав увесь Ізраїль: тисячників і сотників над військом , суддів і всіх можновладців Ізраїлю та глав батьківських племен.
3 На чолі цієї громади Соломон вирушив на узвишшя, що в Ґівеоні, оскільки там ще залишався Намет Божих Зборів, який спорудив Господній слуга Мойсей у пустелі.
4 Однак Божий Ковчег Давид уже переніс з Кір’ят-Єаріма в Єрусалим, де для нього Давид підготував Намет, у якому й поставив його, проте
5 мідний жертовник, який спорудив Веселіїл, син Урії, онук Гура, він залишив перед колишнім Господнім Наметом у Гівеоні, – тому Соломон з усією громадою пішли саме туди.
6 Зійшовши до мідного жертовника, що стояв перед Господом спереду Намету Зборів, Соломон приніс на ньому тисячу всепалень.
7 Тієї ночі Бог з’явився Соломонові й промовив до нього: Проси, що Я мав би тобі дати.
8 І Соломон сказав Богові: Ти учинив моєму батькові, Давидові, велику милість, поставивши мене царем замість нього.
9 Нехай же, Господи Боже, тепер справдиться Твоя обітниця, дана моєму батькові Давидові, оскільки Ти мене поставив царем над таким численним народом, як пісок на землі.
10 Дай же тепер мені мудрості та знання, аби я міг достойно виступати перед цим народом, і провадити його. Адже хто зуміє судити (правити ) такий великий Твій народ!?
11 Бог відповів Соломонові: Оскільки саме таким є твоє бажання, і ти не просиш багатства та скарбів, ані слави й смерті своїх ворогів, – ти навіть не просиш для себе довгого віку, а попросив собі мудрості та знання, щоб правити Моїм народом, над яким Я тебе поставив царем,
12 то дається тобі мудрість і знання. Проте Я тобі дам також багатство і статки, а також славу, чого не мали царі, які були перед тобою, і після тебе таких не буде.
13 Тож Соломон повернувся з узвишшя, що в Ґівеоні, від Намету Зборів, у Єрусалим і почав владарювати над Ізраїлем.
Сила та велич Соломона
14 Соломон зібрав військо з колісниць і вершників, – так що було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників. Він розмістив їх у різних містах, визначених для колісничного війська, а частину залишив біля царя в Єрусалимі.
15 Цар посприяв тому, що срібла і золота було стільки в Єрусалимі, як звичайного каміння, а кедрів щодо їхньої кількості було, як сикомор на рівнинах передгір’я .
16 Коней, які мав Соломон, царські купці доставляли з Єгипту та з Куви за звичайною ціною.
17 За колісницю, доставлену з Єгипту, вони платили шістсот шеклів, а за коня – сто п’ятдесят; за їхнім посередництвом і таким же чином купці доставляли їх до хеттейських та арамійських царів.
18 Наступним рішенням царя Соломона було побудувати Храм для Імені Господа, а також царський палац для себе.