Wspaniałomyślność Dawida wobec Saula
1 A Dawid wyruszył stamtąd i zatrzymał się w niedostępnych miejscach En-Gedi.
2 Gdy zaś Saul powrócił z pościgu za Filistyńczykami, doniesiono mu: Oto Dawid jest na pustyni En-Gedi.
3 Wziął tedy Saul ze sobą trzy tysiące wojowników wybranych z całego Izraela i wyruszył, aby tropić Dawida i jego wojowników na wschód od Skał Kozic.
4 I doszedł do szałasów owczych przy drodze, gdzie była jaskinia. Saul wszedł do niej z potrzebą, Dawid zaś i jego wojownicy siedzieli w głębi jaskini.
5 I rzekli wojownicy Dawida do niego: Oto dzień, o którym zapowiedział ci Pan: Wydam twoich wrogów w twoje ręce i będziesz mógł zrobić z nimi, co będziesz chciał. Wstał tedy Dawid i uciął ukradkiem kraj płaszcza Saulowego.
6 Lecz potem ruszyło Dawida sumienie, iż uciął kraj płaszcza Saulowego,
7 I rzekł do swoich wojowników: Broń Boże, abym miał uczynić tę rzecz memu panu, pomazańcowi Pańskiemu, podnosząc swoją rękę na niego, gdyż jest pomazańcem Pańskim.
8 I zgromił Dawid swoich wojowników tymi słowami, i nie pozwolił im wystąpić przeciwko Saulowi; Saul zaś wstał, wyszedł z jaskini i poszedł swoją drogą.
9 Potem wstał również Dawid i wyszedłszy z jaskini, wołał za Saulem: Panie mój, królu! A gdy Saul obejrzał się poza siebie, Dawid padł twarzą ku ziemi i oddał mu pokłon.
10 I rzekł Dawid do Saula: Dlaczego słuchasz słów ludzi mówiących: Oto Dawid ma złe zamysły wobec ciebie.
11 Oto w dniu dzisiejszym przekonałeś się, że Pan wydał cię w jaskini w moją rękę. Mówiono mi, aby cię zabić, lecz ja oszczędziłem cię, postanawiając, że nie wyciągnę swojej ręki na mojego pana, gdyż jest pomazańcem Pańskim.
12 Ojcze mój, zobaczże, zobacz skraj twego płaszcza w mojej ręce, a stąd że ucinając skraj twego płaszcza, nie zabiłem cię, możesz poznać i stwierdzić, że nie zamyślam nic złego ni występnego i że nic nie zawiniłem przeciwko tobie, ty zaś czyhasz na moje życie, aby mi je odebrać.
13 Niech Pan rozsądzi między mną a między tobą i niech ci odpłaci Pan za mnie, lecz ręka moja nie podniesie się na ciebie,
14 Jak to głosi starodawna przypowieść:
Od przewrotnych wychodzi przewrotność,
Lecz moja ręka nie podniesie się na ciebie.
15 Za kim to wyruszył w pole król izraelski, kogóż to ścigasz? Psa zdechłego, pchłę jakąś?
16 Niech tedy Pan będzie sędzią i rozsądzi między mną a między tobą, niech zobaczy i ujmie się za sprawą moją, i odda mi sprawiedliwość przed tobą.
17 A gdy Dawid skończył swoje przemówienie do Saula, rzekł Saul: Czy to twój głos, synu mój, Dawidzie? I wybuchnął głośnym płaczem,
18 I rzekł do Dawida: Jesteś sprawiedliwszy ode mnie, gdyż ty wyświadczyłeś mi dobrodziejstwo, a ja wyrządziłem ci zło.
19 I dałeś dziś dowód, że postąpiłeś ze mną szlachetnie nie zabijając mnie, choć Pan wydał mnie w twoje ręce.
20 Gdy ktoś natknie się na swego wroga, czy pozwala mu spokojnie odejść? Niech Pan odpłaci ci dobrem za to, co dziś dla mnie uczyniłeś.
21 Teraz oto wiem, że na pewno zostaniesz królem i że w twojej osobie utrwali się królestwo izraelskie.
22 Przysięgnij mi więc na Pana, że nie wytępisz mojego potomstwa po mnie i nie zetrzesz mojego imienia w rodzinie mojego ojca.
23 I przysiągł Dawid Saulowi. Potem ruszył Saul do swego domu, a Dawid ze swoimi wojownikami wycofał się do obronnego miejsca.
Давид пощадив Саула
1 Давид пішов звідти й розташувався в недоступних місцях Ен-Ґеді .
2 Коли Саул повернувся з походу на филистимців, його повідомили про те, що Давид перебуває в пустелі Ен-Ґеді.
3 Тому Саул відібрав з усього Ізраїлю три тисячі кращих воїнів і вирушив на пошуки Давида та його людей серед скель, де ходять хіба що дикі кози.
4 Підійшовши до кошар для овець, він побачив біля дороги печеру. Саул увійшов туди справити природну потребу, в той час як Давид зі своїми людьми сиділи в закутках цієї ж печери.
5 Воїни Давида сказали йому: Оце той день, про який говорив тобі Господь, що Він віддає твого ворога в твої руки, – чини з ним те, що вважаєш правильним. Але Давид встав, і лише крадькома відтяв полу плаща Саула.
6 Однак потім сталося так, що Давид відчув у своєму серці докір через те, що відрізав полу Саулового плаща.
7 І він сказав своїм людям: Не дай того Господи, щоб я учинив таке з моїм володарем – помазаником Господнім, – піднявши на нього свою руку! Адже він є Господнім помазаником!
8 Цими словами Давид вгамував своїх людей, не дозволивши їм накинутись на Саула. Отже, Саул встав, вийшов з печери, й пішов своєю дорогою.
9 Після цього Давид також піднявся і, вийшовши з печери, заволав услід Саулові: Володарю мій, царю! Коли ж Саул оглянувся позад себе, Давид схилився долілиць і поклонився.
10 І промовив Давид до Саула: Чому ти прислухаєшся до слів людей, котрі кажуть, що Давид бажає тобі зла?
11 От і сьогодні ти бачиш своїми очима, що Господь у печері віддавав тебе в мої руки, й мене вмовляли тебе вбити, та я пощадив тебе, сказавши: Я не підійму своєї руки на мого володаря, бо він – Господній помазаник!
12 Батьку мій! Глянь на оце! Подивися, ось у моїй руці шматок від твого одягу, з того що я відтяв з поли твого плаща, а тебе не вбив, можеш зробити висновок й переконатись, що в мене немає злочинних намірів, ані зради, і я нічим не завинив перед тобою, тимчасом як ти посягаєш на моє життя, аби його відняти…
13 Хай Господь буде суддею між мною і тобою, і нехай Господь відплатить за мене, але свою руку я не простягну на тебе!
14 Як говориться в стародавній приповісті: Злочинець поводує злочин, проте моя рука не підійметься на тебе!
15 За ким полює цар Ізраїлю? За ким гониться? За мертвим псом і за однією блохою?‥
16 Тож нехай Господь буде суддею і нехай розсудить між мною і між тобою! Нехай Він розгляне мою справу, заступиться за мене й захистить від тебе!
17 Після того як Давид закінчив говорити до Саула, то Саул вигукнув: Невже це твій голос, сину мій Давиде? – і Саул голосно заплакав.
18 Потім Саул промовив до Давида: Ти справедливіший від мене, адже ти відплатив мені добром, хоч я заподіяв тобі стільки лиха.
19 Сьогодні ти засвідчив свою доброзичливість до мене, і хоч Господь віддавав мене у твої руки, ти мене пощадив.
20 Адже досі не чувано, аби хтось, упіймавши свого ворога, дозволив би йому відійти своєю дорогою! Тому Господь відплатить тобі добром за те, що ти сьогодні зробив для мене!
21 А я сьогодні зрозумів, що ти дійсно станеш царем, і твоїми руками утвердиться царство Ізраїлю.
22 Тому тепер присягнись мені Господом, що ти не знищиш моїх нащадків після мене, й не зітреш мого імені з роду мого батька!
23 І Давид присягнувся Саулові, після чого Саул вирушив до свого дому, а Давид зі своїми людьми подався в безпечне місце.