Narodzenie Samuela
1 Był pewien mąż z Ramy, Sufita, z pogórza efraimskiego, imieniem Elkana, syn Jerochama, syna Elihu, syna Tochu, syna Sufa, Efraimita.
2 Miał on dwie żony; jednej było na imię Anna, drugiej było na imię Peninna. Peninna miała dzieci, a Anna była bezdzietna.
3 Mąż ten udawał się corocznie ze swego miasta, aby złożyć pokłon i ofiary Panu Zastępów w Sylo. Tam byli kapłanami Pana dwaj synowie Heliego, Chofni i Pinechas.
4 Ilekroć Elkana składał ofiary, dawał Peninnie, swojej żonie i wszystkim jej synom i córkom działy ofiarne.
5 Ale Annie dawał podwójny dział, bo Annę miłował bardziej, chociaż Pan uczynił ją bezpłodną.
6 Jej przeciwniczka wyrządzała jej liczne przykrości i upokarzała ją dlatego, że Pan uczynił ją bezpłodną.
7 Tak działo się corocznie; ilekroć przychodziła do domu Pańskiego, w ten sposób wyrządzała jej przykrość. Ta zaś płakała i nie jadła.
8 I rzekł do niej Elkana, jej mąż: Anno, dlaczego płaczesz i dlaczego nie jesz? Dlaczego smutne jest twoje serce? Czy ja nie jestem dla ciebie lepszy niż dziesięciu synów?
9 A gdy skończyli w Sylo spożywanie i picie, Anna wstała; kapłan Heli zaś siedział na krześle w podwojach świątyni Pańskiej.
10 Z goryczą w duszy modliła się ona do Pana i bardzo płakała,
11 I złożyła ślubowanie, mówiąc: Panie Zastępów! Jeśli wejrzysz na niedolę swojej służebnicy i jeśli wspomnisz na mnie, a nie zapomnisz o swojej służebnicy i dasz swojej służebnicy męskiego potomka, to ja oddam go Panu po wszystkie dni jego życia, i nożyce nie dotkną jego głowy.
12 A gdy tak długo przed Panem się modliła, Heli przypatrywał się jej ustom.
13 Lecz Anna ledwo szeptała, a tylko wargi jej się poruszały, głosu jej zaś nie było słychać; toteż Heli miał ją za pijaną.
14 I rzekł do niej Heli: Dopókiż będziesz się zachowywać jak pijana? Wytrzeźwiej ze swego upicia!
15 Anna zaś odpowiedziała, mówiąc: Nie, mój panie! Lecz jestem kobietą przygnębioną. Ani wina, ani innego trunku nie piłam, ale wylałam swoją duszę przed Panem.
16 Nie uważaj swojej służebnicy za kobietę przewrotną, gdyż z głębi swej troski i zmartwienia dotychczas mówiłam.
17 Wtedy odpowiedział Heli, mówiąc: Idź w pokoju, a Bóg Izraela da ci to, o co go prosiłaś.
18 Ona zaś rzekła: Oby twoja służebnica znalazła łaskę w twoich oczach. I odeszła ta kobieta swoją drogą, i spożyła posiłek, a nie wyglądała już na przygnębioną.
19 Następnego dnia wcześnie rano pokłonili się Panu i wrócili do swego domu w Ramie; a gdy Elkana złączył się z Anną, swoją żoną, Pan wspomniał na nią.
20 Po upływie pewnego czasu Anna poczęła i porodziła syna, i dała mu na imię Samuel, gdyż — jak mówiła: Od Pana go wyprosiłam.
Oddanie Samuela na służbę Panu
21 A gdy ten mąż, Elkana, udał się z całym swoim domem, aby złożyć ofiarę doroczną i to, co był ślubował,
22 Anna nie poszła, lecz powiedziała do swego męża: Gdy odstawię chłopca od piersi, zaprowadzę go, aby stanął przed obliczem Pana, i pozostanie tam na zawsze.
23 A Elkana, jej mąż, rzekł do niej: Czyń, co ci się dobrym wydaje, pozostań w domu, aż go odstawisz od piersi. Niechaj tylko Pan ziści swoje słowo. I pozostała ta kobieta w domu, i karmiła swego syna aż do czasu, gdy go odstawiła.
24 A gdy go odstawiła, wzięła go z sobą, nadto trzyletniego cielca, jedną efę mąki i łagiew wina, i zaprowadziła go do domu Pana do Sylo; a chłopiec był mały.
25 I zarżnęli cielca, a chłopca zaprowadzili do Heliego.
26 I rzekła: Wybacz, mój panie, jako żyje dusza twoja, mój panie. Ja jestem tą kobietą, która stała tutaj przy tobie, modląc się do Pana.
27 O tego chłopca się modliłam, a Pan spełnił moją prośbę, jaką do niego zaniosłam.
28 Więc i ja odstąpię go Panu; po wszystkie dni życia będzie oddany Panu. I pokłonili się tam Panu.
Сім’я Елкани
1 У Раматаїм-Цофімі , на Єфремовім нагір’ї, жив чоловік на ім’я Елкана, син Єрохама, онук Елігу, правнук Тоху, праправнук Цуфа, єфремівця .
2 Він мав дві жінки: ім’я першої було Анна, а ім’я другої – Пеніна. Так сталось, що Пеніна мала дітей, а в Анни дітей не було.
3 Щороку той чоловік ходив зі свого міста на поклоніння і принесення жертви Господу Саваоту в Шіло. Господніми священиками там були два сини Ілія: Хофні та Пінхас.
4 Щоразу, коли Елкана приносив жертву, він давав своїй жінці Пеніні та всім її синам і дочкам певні частки жертовного м’яса.
5 Анні ж він давав подвійну частку, оскільки він любив Анну більше , хоч Господь учинив її неплідною.
6 Тож суперниця Анни завжди дражнила її, всіляко принижуючи, через те що Господь не дав Анні дітей.
7 Так повторювалось з року в рік, – щоразу коли вони приходили до Господнього Дому, Пеніна завдавала їй прикрощів, а вона (Анна ) плакала й відмовлялась від їжі.
8 Елкана, її чоловік, питав її: Анно, чому ти плачеш і чому нічого не їси? Чому сумує твоє серце? Хіба я для тебе не дорожчий за десятьох синів?
Молитва Анни
9 Одного разу , після того як вони у Шіло скінчили їсти й пити, а священик Ілій сидів на стільці біля входу до Господнього Храму, Анна підвелась
10 і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа.
11 Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови.
12 Так сталося, що вона довго стояла на молитві перед Господом, а священик Ілій весь час спостерігав за її устами.
13 Позаяк Анна лише шепотіла, ледве рухаючи своїми губами, тоді як голосу не було чути, то Ілій подумав, що вона п’яна.
14 Тому Ілій сказав їй: Доки залишатимешся п’яною? Йди й витверезись від спожитого тобою вина!
15 Але, відповідаючи, Анна сказала: Ні, мій володарю! Я просто нещасна жінка! Я не пила ні вина, ані іншого п’янкого напою, а просто виливаю перед Господом свою душу.
16 Будь ласка, не вважай своєї слугині за якусь негідницю, адже це я від надмірної туги та великої печалі досі промовляла.
17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі те, чого ти у Нього просила.
18 А вона промовила: Нехай же твоя слугиня знайде співчуття в твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.
Народження Самуїла і його посвячення на служіння Господу
19 Наступного дня спозаранку, поклонившись Господу, вони повернулися й прибули до свого дому в Рамі. Отже, Елкана пізнав свою дружину Анну, й Господь згадав про неї.
20 Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, сказавши : Я випросила його в Господа.
21 Коли ж її чоловік, Елкана, разом з родиною збиралися йти, щоб принести жертву Господеві, й здійснити свої обітниці,
22 Анна не пішла. Вона сказала своєму чоловікові: Лише тоді, коли хлопчина буде відлучений від грудей, я заведу його, аби він з’явився перед Господом, і залишився там назавжди.
23 Елкана ж, її чоловік, промовив до неї: Чини, як вважаєш за краще, – залишайся, аж доки не відлучиш його від грудей. Нехай лише Господь тобі допоможе здійснити свою обітницю . Отже, та жінка залишалась удома, й годувала свого сина, аж доки не надійшов час його відлучити.
24 А коли Анна Самуїла відлучила, то вона взяла його з собою. Взяла також трилітнього бичка, одну ефу борошна, бурдюк вина, й запровадила усе це до Господнього Дому у Шіло. Звичайно, хлопчина був ще зовсім малий.
25 Отже, вони бичка зарізали, а хлопчика привели до Ілія.
26 Анна сказала: Послухай, володарю мій! Як ти живий, мій володарю, я та сама жінка, яка стояла тут перед тобою й молилась до Господа.
27 Саме про цього хлопчину я молилась, і Господь здійснив моє благання, про що я Його просила.
28 Тому я віддаю його Господу, – на весь вік його життя, адже він випрошений для Господа! І тоді поклонився Ілій Господу.