1 Відчини, Ліване, свої ворота, і нехай вогонь пожирає твої кедри.
2 Голосіть, кипариси, адже попадали кедри, – загинули могутні! Голосіть, дуби Башану, оскільки повалено непрохідний ліс.
3 Чути плач пастухів, оскільки спустошено їхні славні пасовиська. Лунає ричання левчуків, адже знищена гордість (хащі ) Йордану.
Пророцтво про пастухів
4 Мені ж Господь, мій Бог, так сказав: Паси овець, призначених на заріз.
5 Ті, що їх купують, безкарно ріжуть, не відчуваючи жодної провини, – а хто їх продає, кажуть: Слава Тобі, Господи, – Я збагатився. Навіть пастухи стада не щадять овець.
6 Тому Я також більше не щадитиму мешканців краю, – говорить Господь. Я віддам кожну людину в руки його ближнього, та в руки його царя, – і вони зруйнують край, а Я нікого не рятуватиму від рук пригноблювача.
7 Отже, Я почав пасти овець, призначених на заріз, – найнещасніших з отари. Взяв Я собі дві палиці, – одну Я назвав Милосердям, а другій Я дав ім’я Єдність. І так Я пас отару.
8 Протягом місяця Я усунув трьох пастухів, адже Моєму терпінню надійшов кінець, – як і вони не могли переносити Мене.
9 Тоді Я сказав їм: Не буду вас пасти! Те, що має вмерти, нехай вмирає, те, що має загинути, нехай гине, а решта нехай поїдають одне одного.
10 Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя, розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами.
11 У той день він (Заповіт ) був розірваний, тоді зрозуміли оті найнещасніші з отари, які слідкували за Мною, що це було Господнє слово.
12 Тоді Я сказав їм: Якщо вважаєте за потрібне, дайте Мені зароблене Мною, а якщо ні, залиште собі. І вони відважили Мою плату – тридцять срібняків.
13 І сказав мені Господь: Віддай їх гончареві, – «високу» ж ціну вони за Мене дали!? Я взяв тридцять срібняків, і кинув їх гончареві в Господньому Храмі.
14 І зламав я свою другу палицю, Єдність, розриваючи таким чином братерство між Юдою та Ізраїлем .
15 Після цього Господь мені знову сказав: Тепер візьми собі пастуший інвентар, але вже нерозважливого пастуха.
16 Тому що Я попущу, щоб у країні став пастирем такий, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодняк, не лікуватиме покалічених, не кормитиме здорових, – тоді як сам буде їсти м’ясо відгодованих, залишаючи від них лише ратиці .
17 Горе негідному пастирю , котрий залишає отару! Меч не пощадить ні його рук, ні його правого ока . Його рука неминуче всохне, а його праве око зовсім осліпне.
1 Open thy doors, O Lebanon, that the fire may devour thy cedars. 2 Howl, fir tree; for the cedar is fallen; because the mighty are spoiled: howl, O ye oaks of Bashan; for the forest of the vintage is come down.
3 ¶ There is a voice of the howling of the shepherds; for their glory is spoiled: a voice of the roaring of young lions; for the pride of Jordan is spoiled.
4 Thus saith the LORD my God; Feed the flock of the slaughter; 5 Whose possessors slay them, and hold themselves not guilty: and they that sell them say, Blessed be the LORD; for I am rich: and their own shepherds pity them not. 6 For I will no more pity the inhabitants of the land, saith the LORD: but, lo, I will deliver the men every one into his neighbour’s hand, and into the hand of his king: and they shall smite the land, and out of their hand I will not deliver them . 7 And I will feed the flock of slaughter, even you, O poor of the flock. And I took unto me two staves; the one I called Beauty, and the other I called Bands; and I fed the flock. 8 Three shepherds also I cut off in one month; and my soul lothed them, and their soul also abhorred me. 9 Then said I, I will not feed you: that that dieth, let it die; and that that is to be cut off, let it be cut off; and let the rest eat every one the flesh of another.
10 ¶ And I took my staff, even Beauty, and cut it asunder, that I might break my covenant which I had made with all the people. 11 And it was broken in that day: and so the poor of the flock that waited upon me knew that it was the word of the LORD. 12 And I said unto them, If ye think good, give me my price; and if not, forbear. So they weighed for my price thirty pieces of silver. 13 And the LORD said unto me, Cast it unto the potter: a goodly price that I was prised at of them. And I took the thirty pieces of silver, and cast them to the potter in the house of the LORD. 14 Then I cut asunder mine other staff, even Bands, that I might break the brotherhood between Judah and Israel.
15 ¶ And the LORD said unto me, Take unto thee yet the instruments of a foolish shepherd. 16 For, lo, I will raise up a shepherd in the land, which shall not visit those that be cut off, neither shall seek the young one, nor heal that that is broken, nor feed that that standeth still: but he shall eat the flesh of the fat, and tear their claws in pieces. 17 Woe to the idol shepherd that leaveth the flock! the sword shall be upon his arm, and upon his right eye: his arm shall be clean dried up, and his right eye shall be utterly darkened.