Псалом 80
1 Диригентові. На мелодію “Лілея свідчення”. Псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїлю, прислухайся! Ти, Котрий провадиш синів Йосифа, мов отару, Котрий возсідаєш на херувимах, з’явися у сяйві !
3 Перед Єфремом, Веніяміном і Манассією прояви Свою силу й прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, віднови нас! Нехай засяє світло Твого обличчя – і ми спасемося!
5 Господи, Боже Сил, доки палатимеш гнівом, не зважаючи на молитви Свого народу?
6 Ти годуєш нас хлібом з плачем і поїш нас надмірно сльозами.
7 Ти зробив нас предметом суперечок для наших сусідів, – наші вороги глузують з нас.
8 Боже Сил, віднови нас! Нехай засяє світло Твого обличчя, – і ми спасемося.
9 Ти переніс виноградну лозу з Єгипту, прогнав народи, а її посадив.
10 Ти приготував для неї місце, – вона пустила коріння своє і наповнила землю.
11 Її тінню вкрилися гори, – величні Божі кедри – її галузки.
12 Вона простягнула свої гілки до моря, а свої пагони – аж до Ріки .
13 Навіщо Ти зруйнував її огорожу? Адже її обривають усі, хто йде дорогою!
14 Її нищить дикий кабан, її об’їдають польові звірі.
15 Боже Сил, повернися, глянь з небес і Сам переконайся! Відвідай цей виноградник, –
16 рослину, яку посадила правиця Твоя. Захисти сина, якого Ти зростив для Себе.
17 Лоза Твоя спалена вогнем і порубана. Від грізного Твого обличчя вона гине!
18 Нехай же буде Твій захист на тому, хто праворуч від Тебе, – на сині людському, якого Ти зростив для Себе.
19 Тож ми не відступимо від Тебе; оживи нас, і ми прикликатимемо Твоє Ім’я!
20 Господи, Боже Сил, віднови нас. Нехай засяє обличчя Твоє, – і ми спасемося!
To the chief Musician upon Shoshannim-eduth, A Psalm of Asaph.
1 Give ear, O Shepherd of Israel, thou that leadest Joseph like a flock; thou that dwellest between the cherubims, shine forth.
2 Before Ephraim and Benjamin and Manasseh stir up thy strength, and come and save us.
3 Turn us again, O God, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
4 O LORD God of hosts, how long wilt thou be angry against the prayer of thy people?
5 Thou feedest them with the bread of tears; and givest them tears to drink in great measure.
6 Thou makest us a strife unto our neighbours: and our enemies laugh among themselves.
7 Turn us again, O God of hosts, and cause thy face to shine; and we shall be saved.
8 Thou hast brought a vine out of Egypt: thou hast cast out the heathen, and planted it.
9 Thou preparedst room before it, and didst cause it to take deep root, and it filled the land.
10 The hills were covered with the shadow of it, and the boughs thereof were like the goodly cedars.
11 She sent out her boughs unto the sea, and her branches unto the river.
12 Why hast thou then broken down her hedges, so that all they which pass by the way do pluck her?
13 The boar out of the wood doth waste it, and the wild beast of the field doth devour it.
14 Return, we beseech thee, O God of hosts: look down from heaven, and behold, and visit this vine;
15 And the vineyard which thy right hand hath planted, and the branch that thou madest strong for thyself.
16 It is burned with fire, it is cut down: they perish at the rebuke of thy countenance.
17 Let thy hand be upon the man of thy right hand, upon the son of man whom thou madest strong for thyself.
18 So will not we go back from thee: quicken us, and we will call upon thy name.
19 Turn us again, O LORD God of hosts, cause thy face to shine; and we shall be saved.