Псалом 42
1 Диригентові. Повчання синів Корея.
2 Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.
3 Моя душа прагне Бога, – Живого Бога! Коли ж я нарешті прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?
4 Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені кажуть: Де твій Бог?
5 Про це я згадую, виливаючи душу свою, коли йду з юрбою, подорожуючи з ними до Божого Дому, серед голосів радості й хвали святкового натовпу.
6 Чому впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його й далі за Його спасіння.
7 Боже мій, душа моя стривожена в мені. Тому я згадую Тебе з околиць Йордану і Гермону, з гори Міцар.
8 Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів, – усі Твої буруни і Твої хвилі пройшли наді мною.
9 Удень Господь виявляє Своє милосердя, а вночі я співаю Йому пісню, молюся до Бога мого життя.
10 Кажу Богові: Ти Скеля моя! Чому Ти забув про мене? Чому я ходжу засмучений через ворожий утиск?
11 Ніби кості ламають мені, коли мої вороги глузують з мене, повторюючи щодня: Де твій Бог?
12 Чому ти впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені? Покладайся на Бога, адже я й далі прославлятиму Його – мого Бога і Спасителя мого.
To the chief Musician, Maschil, for the sons of Korah.
1 As the hart panteth after the water brooks, so panteth my soul after thee, O God.
2 My soul thirsteth for God, for the living God: when shall I come and appear before God?
3 My tears have been my meat day and night, while they continually say unto me, Where is thy God?
4 When I remember these things , I pour out my soul in me: for I had gone with the multitude, I went with them to the house of God, with the voice of joy and praise, with a multitude that kept holyday.
5 Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted in me? hope thou in God: for I shall yet praise him for the help of his countenance.
6 O my God, my soul is cast down within me: therefore will I remember thee from the land of Jordan, and of the Hermonites, from the hill Mizar.
7 Deep calleth unto deep at the noise of thy waterspouts: all thy waves and thy billows are gone over me.
8 Yet the LORD will command his lovingkindness in the daytime, and in the night his song shall be with me, and my prayer unto the God of my life.
9 I will say unto God my rock, Why hast thou forgotten me? why go I mourning because of the oppression of the enemy?
10 As with a sword in my bones, mine enemies reproach me; while they say daily unto me, Where is thy God?
11 Why art thou cast down, O my soul? and why art thou disquieted within me? hope thou in God: for I shall yet praise him, who is the health of my countenance, and my God.