Псалом 22
1 Диригентові. Так як “Лані світанку”. Псалом Давида.
2 Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти Мене покинув? Далекі від мого спасіння слова мого голосіння…
3 Боже мій, я волаю вдень, але Ти не відповідаєш; вночі я також не знаходжу спокою.
4 Але ж Ти, Святий, перебуваєш у хваліннях Ізраїлю.
5 На Тебе надіялися наші батьки, – вони мали довір’я, і Ти їх спасав.
6 До Тебе волали – і спасалися; на Тебе надіялися – і не були засоромлені.
7 Я ж не людина, а черв’як, посміховисько в людей і презирство народу.
8 Всі, хто мене бачить, глузують з мене, кривлять губи і похитують головами:
9 Покладався на Господа, – нехай тепер Він його рятує, нехай його визволить, якщо він Йому любий!
10 Але ж Ти Той, Хто вивів мене з лона, Ти вклав у мене надію від грудей моєї матері.
11 Тобі я був відданий від народження, від материнського лона Ти є моїм Богом!
12 Не віддаляйся від мене, бо скорбота близько, а помічника немає.
13 Стадо бичків оточило мене, сильні Башану облягли мене.
14 Вони розкрили на мене свої пащі, як той лев, що шматує і ричить.
15 Я розлитий, як вода, і всі мої кості роз’єдналися; наче віск зробилося моє серце, що тане всередині у мене.
16 Як черепок, висохла моя сила, а мій язик прилип до мого піднебіння, і в порох смертний Ти кладеш мене.
17 Мене обступили пси, зборище злочинців оточило Мене, – вони пробили Мої руки й ноги.
18 Я можу перерахувати всі Мої кості, а вони дивляться, спостерігаючи за Мною.
19 Вони ділять Мій одяг між собою, а щодо Мого плаща кидають жереб .
20 Ти ж, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
21 Врятуй мою душу від меча і від собачих лап, – єдину мою.
22 Спаси мене від пащі лева і від рогів буйволів. Ти даси мені відповідь.
23 Сповіщатиму Твоє Ім’я моїм братам, посеред зібрання величатиму Тебе.
24 Ви, котрі боїтеся Господа, прославляйте Його! Всі нащадки Якова, славте Його! Нехай шанують Його, всі нащадки Ізраїля!
25 Адже Він не погордував і не знехтував убогістю бідного, і не відвернув Свого обличчя від нього, а вислухав, коли той волав до Нього.
26 Тобі моя хвала на великому зібранні; обітниці мої я виконаю перед тими, хто Його шанує.
27 Будуть їсти убогі – і наситяться; прославлятимуть Господа ті, котрі Його шукають. Їхні серця житимуть повіки.
28 Усі краї землі згадають і навернуться до Господа, – всі племена народів поклоняться перед Тобою.
29 Адже Господу належить царство, – Він панує над народами.
30 Будуть їсти і поклонятися всі можновладці землі. Перед Ним впадуть усі, котрі перетворюються в порох і неспроможні зберегти себе при житті.
31 Нащадки служитимуть Йому і розповідатимуть про Господа наступним поколінням.
32 Вони прийдуть і звіщатимуть про Його справедливість людям, які мають народитися, бо так запланував Господь.
To the chief Musician upon Aijeleth Shahar, A Psalm of David.
1 My God, my God, why hast thou forsaken me? why art thou so far from helping me, and from the words of my roaring?
2 O my God, I cry in the daytime, but thou hearest not; and in the night season, and am not silent.
3 But thou art holy, O thou that inhabitest the praises of Israel.
4 Our fathers trusted in thee: they trusted, and thou didst deliver them.
5 They cried unto thee, and were delivered: they trusted in thee, and were not confounded.
6 But I am a worm, and no man; a reproach of men, and despised of the people.
7 All they that see me laugh me to scorn: they shoot out the lip, they shake the head, saying ,
8 He trusted on the LORD that he would deliver him: let him deliver him, seeing he delighted in him.
9 But thou art he that took me out of the womb: thou didst make me hope when I was upon my mother’s breasts.
10 I was cast upon thee from the womb: thou art my God from my mother’s belly.
11 Be not far from me; for trouble is near; for there is none to help.
12 Many bulls have compassed me: strong bulls of Bashan have beset me round.
13 They gaped upon me with their mouths, as a ravening and a roaring lion.
14 I am poured out like water, and all my bones are out of joint: my heart is like wax; it is melted in the midst of my bowels.
15 My strength is dried up like a potsherd; and my tongue cleaveth to my jaws; and thou hast brought me into the dust of death.
16 For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have inclosed me: they pierced my hands and my feet.
17 I may tell all my bones: they look and stare upon me.
18 They part my garments among them, and cast lots upon my vesture.
19 But be not thou far from me, O LORD: O my strength, haste thee to help me.
20 Deliver my soul from the sword; my darling from the power of the dog.
21 Save me from the lion’s mouth: for thou hast heard me from the horns of the unicorns.
22 I will declare thy name unto my brethren: in the midst of the congregation will I praise thee.
23 Ye that fear the LORD, praise him; all ye the seed of Jacob, glorify him; and fear him, all ye the seed of Israel.
24 For he hath not despised nor abhorred the affliction of the afflicted; neither hath he hid his face from him; but when he cried unto him, he heard.
25 My praise shall be of thee in the great congregation: I will pay my vows before them that fear him.
26 The meek shall eat and be satisfied: they shall praise the LORD that seek him: your heart shall live for ever.
27 All the ends of the world shall remember and turn unto the LORD: and all the kindreds of the nations shall worship before thee.
28 For the kingdom is the LORD’s: and he is the governor among the nations.
29 All they that be fat upon earth shall eat and worship: all they that go down to the dust shall bow before him: and none can keep alive his own soul.
30 A seed shall serve him; it shall be accounted to the Lord for a generation.
31 They shall come, and shall declare his righteousness unto a people that shall be born, that he hath done this .