Настанова про рабів-євреїв
1 А ось настанови, які викладеш перед ними.
2 Якщо купиш раба-єврея, то нехай він шість років працює, а на сьомий нехай він вийде на свободу без викупу.
3 Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж мав дружину, то нехай і його дружина вийде з ним.
4 Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина і її діти хай залишаються у господаря, а він нехай вийде сам.
5 Але якщо раб у відповідь скаже: Я люблю свого господаря, мою дружину і дітей, тому не хочу виходити на волю.
6 То в такому разі нехай його господар приведе його в Божу присутність, підведе його до одвірка дверей і проколе його господар шилом йому вухо, і той служитиме йому повік.
7 Якщо ж хтось продасть свою дочку як невільницю, то вона не вийде так, як виходять раби.
8 Якщо вона не до вподоби своєму господареві, який придбав її для себе, то нехай дозволить викупити її. Він не має права продати її чужому народові, бо зрадив би її.
9 Коли ж він заручив її синові, то нехай обходиться з нею згідно з правами дочок.
10 Якщо ж візьме йому ще й іншу, то нехай не позбавляє першої харчів, одягу і подружнього співжиття.
11 А коли він цих трьох речей щодо неї не дотримається, то вона має право піти від нього без викупу.
Настанови про побої
12 Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, то такий неодмінно також має померти.
13 А коли нещастя станеться ненароком; якщо хтось не хотів убивати, але Бог допустив, щоб інший потрапив під його руку, то Я визначу тобі місце, куди він має утекти.
14 Коли ж хтось з почуттям злості накинувся на свого ближнього, аби підступно його вбити, то такого треба забрати навіть від Мого жертовника і покарати смертю.
15 Хто вдарить свого батька чи свою матір, той неодмінно має бути покараний смертю.
17 Хто проклинатиме свого батька чи свою матір, того неодмінно покарати смертю.
16 Коли хто викраде людину й продасть її, або вона буде знайдена у нього, то такий неодмінно має померти.
18 Коли люди сваряться, і один з них вдарить іншого каменем чи кулаком, але той не помре, а зляже в ліжко,
19 однак згодом встане і, хоча б з палицею, вийде надвір, то той, хто вдарив, буде невинним. Він лише повинен заплатити у зв’язку з втратою через його непрацездатність й неодмінно оплатити все лікування.
20 Якщо хтось вдарить свого раба чи свою невільницю палицею так, що ті помруть від його руки, то господар має бути неодмінно покараний.
21 Проте, коли раб чи невільниця після удару господаря проживуть один чи два дні, то господар не буде покараний, оскільки вони – його власність.
22 Якщо б’ються чоловіки, і штовхнуть вагітну жінку, так що вона передчасно народить, але без іншої шкоди для здоров’я, то винуватець неодмінно понесе покарання: він заплатить згідно з вимогою чоловіка жінки за рішенням суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси життя за життя,
24 око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
25 опік за опік, рану за рану, синець за синця.
26 Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй невільниці так, що воно буде цілковито зруйноване, то нехай через це око відпустить його (її) на волю.
27 Коли виб’є зуб своєму рабові або своїй невільниці, то він має через вибитий зуб відпустити його (її) на волю.
Настанови про тварин
28 Якщо віл рогами вдарить чоловіка чи жінку так, що ті помруть, то вола обов’язково слід побити камінням насмерть. Його м’яса не можна їсти, а власник вола невинний.
29 Якщо ж віл був битливим учора й третього дня, і про це було відомо , а його власника попереджали, проте той не пильнував його, то коли такий віл вб’є чоловіка чи жінку, то віл буде побитий камінням, а його власник також має бути покараний насмерть.
30 Коли ж на нього накладуть викуп, то нехай за своє життя він дасть викуп, – усе, що на нього буде накладене.
31 Якщо віл рогами вб’є сина чи дочку, то нехай вчинять з ним за цим же приписом.
32 Коли ж віл вб’є рогами раба чи невільницю, то нехай власник вола заплатить господареві раба тридцять шеклів срібла, а вола слід побити камінням.
33 Коли хто відкриє яму чи викопає криницю і не закриє, а туди впаде віл чи осел,
34 то власник ями має відшкодувати втрату, – господареві тварини він повинен повернути гроші, а те, що загинуло, буде його.
35 Якщо чийсь віл рогами заколе сусідського вола, і той загине, то живого вола слід продати і розділити порівну його вартість. Так само нехай поділять і мертвого вола.
36 Але, коли було відомо, що віл був битливим учора і третього дня, але його власник не пильнував його, то він обов’язково має віддати вола за вола, а мертвий віл буде його.
37 Якщо хтось украде вола чи вівцю і заріже їх чи продасть, то він повинен віддати за вола п’ять волів, а за одну вівцю – чотири вівці.
1 Now these are the judgments which thou shalt set before them. 2 If thou buy an Hebrew servant, six years he shall serve: and in the seventh he shall go out free for nothing. 3 If he came in by himself, he shall go out by himself: if he were married, then his wife shall go out with him. 4 If his master have given him a wife, and she have born him sons or daughters; the wife and her children shall be her master’s, and he shall go out by himself. 5 And if the servant shall plainly say, I love my master, my wife, and my children; I will not go out free: 6 Then his master shall bring him unto the judges; he shall also bring him to the door, or unto the door post; and his master shall bore his ear through with an aul; and he shall serve him for ever.
7 ¶ And if a man sell his daughter to be a maidservant, she shall not go out as the menservants do. 8 If she please not her master, who hath betrothed her to himself, then shall he let her be redeemed: to sell her unto a strange nation he shall have no power, seeing he hath dealt deceitfully with her. 9 And if he have betrothed her unto his son, he shall deal with her after the manner of daughters. 10 If he take him another wife; her food, her raiment, and her duty of marriage, shall he not diminish. 11 And if he do not these three unto her, then shall she go out free without money.
12 ¶ He that smiteth a man, so that he die, shall be surely put to death. 13 And if a man lie not in wait, but God deliver him into his hand; then I will appoint thee a place whither he shall flee. 14 But if a man come presumptuously upon his neighbour, to slay him with guile; thou shalt take him from mine altar, that he may die.
15 ¶ And he that smiteth his father, or his mother, shall be surely put to death.
16 ¶ And he that stealeth a man, and selleth him, or if he be found in his hand, he shall surely be put to death.
17 ¶ And he that curseth his father, or his mother, shall surely be put to death.
18 ¶ And if men strive together, and one smite another with a stone, or with his fist, and he die not, but keepeth his bed: 19 If he rise again, and walk abroad upon his staff, then shall he that smote him be quit: only he shall pay for the loss of his time, and shall cause him to be thoroughly healed.
20 ¶ And if a man smite his servant, or his maid, with a rod, and he die under his hand; he shall be surely punished. 21 Notwithstanding, if he continue a day or two, he shall not be punished: for he is his money.
22 ¶ If men strive, and hurt a woman with child, so that her fruit depart from her , and yet no mischief follow: he shall be surely punished, according as the woman’s husband will lay upon him; and he shall pay as the judges determine . 23 And if any mischief follow, then thou shalt give life for life, 24 Eye for eye, tooth for tooth, hand for hand, foot for foot, 25 Burning for burning, wound for wound, stripe for stripe.
26 ¶ And if a man smite the eye of his servant, or the eye of his maid, that it perish; he shall let him go free for his eye’s sake. 27 And if he smite out his manservant’s tooth, or his maidservant’s tooth; he shall let him go free for his tooth’s sake.
28 ¶ If an ox gore a man or a woman, that they die: then the ox shall be surely stoned, and his flesh shall not be eaten; but the owner of the ox shall be quit. 29 But if the ox were wont to push with his horn in time past, and it hath been testified to his owner, and he hath not kept him in, but that he hath killed a man or a woman; the ox shall be stoned, and his owner also shall be put to death. 30 If there be laid on him a sum of money, then he shall give for the ransom of his life whatsoever is laid upon him. 31 Whether he have gored a son, or have gored a daughter, according to this judgment shall it be done unto him. 32 If the ox shall push a manservant or a maidservant; he shall give unto their master thirty shekels of silver, and the ox shall be stoned.
33 ¶ And if a man shall open a pit, or if a man shall dig a pit, and not cover it, and an ox or an ass fall therein; 34 The owner of the pit shall make it good, and give money unto the owner of them; and the dead beast shall be his.
35 ¶ And if one man’s ox hurt another’s, that he die; then they shall sell the live ox, and divide the money of it; and the dead ox also they shall divide. 36 Or if it be known that the ox hath used to push in time past, and his owner hath not kept him in; he shall surely pay ox for ox; and the dead shall be his own.