A Psalm of Asaph.
1 Truly God is good to Israel, even to such as are of a clean heart.
2 But as for me, my feet were almost gone; my steps had well nigh slipped.
3 For I was envious at the foolish, when I saw the prosperity of the wicked.
4 For there are no bands in their death: but their strength is firm.
5 They are not in trouble as other men; neither are they plagued like other men.
6 Therefore pride compasseth them about as a chain; violence covereth them as a garment.
7 Their eyes stand out with fatness: they have more than heart could wish.
8 They are corrupt, and speak wickedly concerning oppression: they speak loftily.
9 They set their mouth against the heavens, and their tongue walketh through the earth.
10 Therefore his people return hither: and waters of a full cup are wrung out to them.
11 And they say, How doth God know? and is there knowledge in the most High?
12 Behold, these are the ungodly, who prosper in the world; they increase in riches.
13 Verily I have cleansed my heart in vain, and washed my hands in innocency.
14 For all the day long have I been plagued, and chastened every morning.
15 If I say, I will speak thus; behold, I should offend against the generation of thy children.
16 When I thought to know this, it was too painful for me;
17 Until I went into the sanctuary of God; then understood I their end.
18 Surely thou didst set them in slippery places: thou castedst them down into destruction.
19 How are they brought into desolation, as in a moment! they are utterly consumed with terrors.
20 As a dream when one awaketh; so , O Lord, when thou awakest, thou shalt despise their image.
21 Thus my heart was grieved, and I was pricked in my reins.
22 So foolish was I, and ignorant: I was as a beast before thee.
23 Nevertheless I am continually with thee: thou hast holden me by my right hand.
24 Thou shalt guide me with thy counsel, and afterward receive me to glory.
25 Whom have I in heaven but thee ? and there is none upon earth that I desire beside thee.
26 My flesh and my heart faileth: but God is the strength of my heart, and my portion for ever.
27 For, lo, they that are far from thee shall perish: thou hast destroyed all them that go a whoring from thee.
28 But it is good for me to draw near to God: I have put my trust in the Lord GOD, that I may declare all thy works.
Псалом 73
1 Псалом Асафа.
Бог, насправді, добрий до Ізраїлю, – до тих, в кого чисте серце!
2 А я ледь не спіткнувся, – мало не послизнулися мої ноги.
3 Адже я позаздрив зарозумілим, побачивши добробут нечестивих.
4 Вони не зазнають жодних страждань до самої смерті; їхні тіла здорові.
5 Серед людей, які важко працюють, їх нема, і злидні звичайних людей їх не торкаються.
6 Тому гординя стала для них намистом, вони наряджаються в насильство, наче в одежу.
7 Їхні очі запливли жиром, а серця переповнені примарними мріями.
8 Глузуючи, вони висловлюються підступно, – бундючно, погрожуючи насильством.
9 Проти неба підносять свої уста, а своїм язиком походжають по землі.
10 Через те за ними тягнеться і народ мій, щедро черпаючи собі їхню воду
11 й кажучи: Як дізнається Бог? Хіба має бути відомо Всевишньому?
12 Ось такими є нечестивці. Вони самовпевнено нагромаджують багатство на віки.
13 Тож невже надаремно я зберігав у чистоті своє серце і вмивав у невинності руки свої, –
14 щодня зазнаючи ударів і щоранку особистих докорів?
15 Але якби я сказав: Буду говорити, як вони, то став би я зрадником роду Твоїх дітей.
16 Я почав розмірковувати, щоб усе зрозуміти, але важко це було для мене,
17 аж поки я не ввійшов у Божу Святиню і не усвідомив, яким буде їхній кінець.
18 Справді, Ти ставиш їх на слизькому шляху і прирікаєш їх на руїну.
19 Як же несподівано приходить їх спустошення! Вони зникають й охоплені жахом, гинуть.
20 Як після пробудження забуваються сновидіння, так, Господи, піднявшись, забудеш їхній образ.
21 Коли моє серце було сповнене гіркоти, і я відчував гострий біль у моєму нутрі,
22 я ніби збожеволів, нічого не розуміючи, – я був перед Тобою, наче тварина…
23 Тепер же я постійно з Тобою. Ти тримаєш мене за праву руку,
24 провадиш мене Своїми порадами і потім приймеш мене в славу.
25 Кого, крім Тебе, маю на небесах? І коли я з Тобою , нічого не хочу на землі.
26 Хоча моє серце і моє тіло занемагають, однак Бог є Скелею мого серця й моєю Долею повіки.
27 Адже ті, котрі віддаляються від Тебе, загинуть. Ти повністю знищиш усіх, хто відступить від Тебе.
28 Моє щастя в тому, щоби бути близьким до Бога. На Тебе, Владико Господи, я покладаю свою надію, аби звіщати про всі діла Твої.