The Man
1 How beautiful you are, my love!
How your eyes shine with love behind your veil.
Your hair dances like a flock of goats
bounding down the hills of Gilead.
2 Your teeth are as white as sheep
that have just been shorn and washed.
Not one of them is missing;
they are all perfectly matched.
3 Your lips are like a scarlet ribbon;
how lovely they are when you speak.
Your cheeks glow behind your veil.
4 Your neck is like the tower of David,
round and smooth,
with a necklace like a thousand shields hung around it.
5 Your breasts are like gazelles,
twin deer feeding among lilies.
6 I will stay on the hill of myrrh,
the hill of incense,
until the morning breezes blow
and the darkness disappears.
7 How beautiful you are, my love;
how perfect you are!
8 Come with me from the Lebanon Mountains, my bride;
come with me from Lebanon.
Come down from the top of Mount Amana,
from Mount Senir and Mount Hermon,
where the lions and leopards live.
9 The look in your eyes, my sweetheart and bride,
and the necklace you are wearing
have stolen my heart.
10 Your love delights me,
my sweetheart and bride.
Your love is better than wine;
your perfume more fragrant than any spice.
11 The taste of honey is on your lips, my darling;
your tongue is milk and honey for me.
Your clothing has all the fragrance of Lebanon.
12 My sweetheart, my bride, is a secret garden,
a walled garden, a private spring;
13 there the plants flourish.
They grow like an orchard of pomegranate trees
and bear the finest fruits.
There is no lack of henna and nard,
14 of saffron, calamus, and cinnamon,
or incense of every kind.
Myrrh and aloes grow there
with all the most fragrant perfumes.
15 Fountains water the garden,
streams of flowing water,
brooks gushing down from the Lebanon Mountains.
The Woman
16 Wake up, North Wind.
South Wind, blow on my garden;
fill the air with fragrance.
Let my lover come to his garden
and eat the best of its fruits.
Наречений:
1 О, яка ж ти чудова, моя кохана! Яка ти вродлива! Твої очі, як очі голубки, визирають з-за твого покривала; твоє волосся, наче стадо кіз, які біжать з Гілеадської гори.
2 Твої зубки, як стадо обстрижених овець , які вийшли з купелі, – всі, як двійнята, йдуть попарно , так що жодна не загубилась.
3 Твої губки, як червона тасьмочка, – твоя мова мені люба; твої щічки за твоїм серпанком, наче половинки розрізаного граната.
4 Твоя шия, немов башта Давида, споруджена як арсенал зброї, – тисяча щитів на ній розвішені, – всі вони є щитами хоробрих лицарів.
5 Твої груди, як двоє близнят сарни, які пасуться серед лілій.
6 Доки день дихне холодочком і втечуть тіні, я зійду на гору мирри і на пагорб запашного ладану.
7 Ти вся прекрасна, моя подруженько, і вади у тобі немає.
8 Спустись до мене з Лівану, моя кохана, піди зі мною з Лівану! Ще раз подивися з вершини Аману, з верхів’я Сеніру та Хермону, – від лев’ячих логовищ, від гір леопардів!
9 Ти полонила моє серце, моя сестро, кохана моя, – ти завоювала моє серце одним поглядом своїх очей, одним намистом на твоїй шиї.
10 Яке ж чудове твоє кохання, моя сестричко, кохана моя! Адже твоє кохання набагато солодше за вино, а пахощі твоїх парфумів приємніші за всі аромати…
11 Кохана моя! Твої губки, наче сочаться стільниковим медом, – мед і молоко під твоїм язиком, а запах твого одягу, як пахощі Лівану.
12 Моя сестра, кохана моя, – огороджений сад, замкнене місто, запечатана криниця…
13 Ти зростала, як сад гранатових дерев із соковитими плодами, з квітами кіперу та нарду.
14 У ньому ростуть нард і шафран, пахуча тростина і цинамон з деревами (кущами ) ладану, мирри й алое, – з усіма найзапашнішими ароматами.
15 Ти – джерело саду, криниця живої води, що витікає з Лівану…
Наречена:
16 Здіймися, вітре, з півночі! Зірвися, вітре , з півдня! Повій на мій садочок, і нехай рознесуться його аромати! Нехай увійде мій коханий тепер уже в свій сад і нехай споживає його найкращі плоди!