BOOK THREE
(Psalms 73–89)
The Justice of God
1 God is indeed good to Israel,
to those who have pure hearts.
2 But I had nearly lost confidence;
my faith was almost gone
3 because I was jealous of the proud
when I saw that things go well for the wicked.
4 They do not suffer pain;
they are strong and healthy.
5 They do not suffer as other people do;
they do not have the troubles that others have.
6 And so they wear pride like a necklace
and violence like a robe;
7 their hearts pour out evil,
and their minds are busy with wicked schemes.
8 They laugh at other people and speak of evil things;
they are proud and make plans to oppress others.
9 They speak evil of God in heaven
and give arrogant orders to everyone on earth,
10 so that even God's people turn to them
and eagerly believe whatever they say.
11 They say, “God will not know;
the Most High will not find out.”
12 That is what the wicked are like.
They have plenty and are always getting more.
13 Is it for nothing, then, that I have kept myself pure
and have not committed sin?
14 O God, you have made me suffer all day long;
every morning you have punished me.
15 If I had said such things,
I would not be acting as one of your people.
16 I tried to think this problem through,
but it was too difficult for me
17 until I went into your Temple.
Then I understood what will happen to the wicked.
18 You will put them in slippery places
and make them fall to destruction!
19 They are instantly destroyed;
they go down to a horrible end.
20 They are like a dream that goes away in the morning;
when you rouse yourself, O Lord, they disappear.
21 When my thoughts were bitter
and my feelings were hurt,
22 I was as stupid as an animal;
I did not understand you.
23 Yet I always stay close to you,
and you hold me by the hand.
24 You guide me with your instruction
and at the end you will receive me with honor.
25 What else do I have in heaven but you?
Since I have you, what else could I want on earth?
26 My mind and my body may grow weak,
but God is my strength;
he is all I ever need.
27 Those who abandon you will certainly perish;
you will destroy those who are unfaithful to you.
28 But as for me, how wonderful to be near God,
to find protection with the Sovereign Lord
and to proclaim all that he has done!
Псалом 73
1 Псалом Асафа.
Бог, насправді, добрий до Ізраїлю, – до тих, в кого чисте серце!
2 А я ледь не спіткнувся, – мало не послизнулися мої ноги.
3 Адже я позаздрив зарозумілим, побачивши добробут нечестивих.
4 Вони не зазнають жодних страждань до самої смерті; їхні тіла здорові.
5 Серед людей, які важко працюють, їх нема, і злидні звичайних людей їх не торкаються.
6 Тому гординя стала для них намистом, вони наряджаються в насильство, наче в одежу.
7 Їхні очі запливли жиром, а серця переповнені примарними мріями.
8 Глузуючи, вони висловлюються підступно, – бундючно, погрожуючи насильством.
9 Проти неба підносять свої уста, а своїм язиком походжають по землі.
10 Через те за ними тягнеться і народ мій, щедро черпаючи собі їхню воду
11 й кажучи: Як дізнається Бог? Хіба має бути відомо Всевишньому?
12 Ось такими є нечестивці. Вони самовпевнено нагромаджують багатство на віки.
13 Тож невже надаремно я зберігав у чистоті своє серце і вмивав у невинності руки свої, –
14 щодня зазнаючи ударів і щоранку особистих докорів?
15 Але якби я сказав: Буду говорити, як вони, то став би я зрадником роду Твоїх дітей.
16 Я почав розмірковувати, щоб усе зрозуміти, але важко це було для мене,
17 аж поки я не ввійшов у Божу Святиню і не усвідомив, яким буде їхній кінець.
18 Справді, Ти ставиш їх на слизькому шляху і прирікаєш їх на руїну.
19 Як же несподівано приходить їх спустошення! Вони зникають й охоплені жахом, гинуть.
20 Як після пробудження забуваються сновидіння, так, Господи, піднявшись, забудеш їхній образ.
21 Коли моє серце було сповнене гіркоти, і я відчував гострий біль у моєму нутрі,
22 я ніби збожеволів, нічого не розуміючи, – я був перед Тобою, наче тварина…
23 Тепер же я постійно з Тобою. Ти тримаєш мене за праву руку,
24 провадиш мене Своїми порадами і потім приймеш мене в славу.
25 Кого, крім Тебе, маю на небесах? І коли я з Тобою , нічого не хочу на землі.
26 Хоча моє серце і моє тіло занемагають, однак Бог є Скелею мого серця й моєю Долею повіки.
27 Адже ті, котрі віддаляються від Тебе, загинуть. Ти повністю знищиш усіх, хто відступить від Тебе.
28 Моє щастя в тому, щоби бути близьким до Бога. На Тебе, Владико Господи, я покладаю свою надію, аби звіщати про всі діла Твої.