BOOK FIVE
(Psalms 107–150)
In Praise of God's Goodness
1 “Give thanks to the Lord, because he is good;
his love is eternal!”
2 Repeat these words in praise to the Lord,
all you whom he has saved.
He has rescued you from your enemies
3 and has brought you back from foreign countries,
from east and west, from north and south.
4 Some wandered in the trackless desert
and could not find their way to a city to live in.
5 They were hungry and thirsty
and had given up all hope.
6 Then in their trouble they called to the Lord,
and he saved them from their distress.
7 He led them by a straight road
to a city where they could live.
8 They must thank the Lord for his constant love,
for the wonderful things he did for them.
9 He satisfies those who are thirsty
and fills the hungry with good things.
10 Some were living in gloom and darkness,
prisoners suffering in chains,
11 because they had rebelled against the commands of Almighty God
and had rejected his instructions.
12 They were worn out from hard work;
they would fall down, and no one would help.
13 Then in their trouble they called to the Lord,
and he saved them from their distress.
14 He brought them out of their gloom and darkness
and broke their chains in pieces.
15 They must thank the Lord for his constant love,
for the wonderful things he did for them.
16 He breaks down doors of bronze
and smashes iron bars.
17 Some were fools, suffering because of their sins
and because of their evil;
18 they couldn't stand the sight of food
and were close to death.
19 Then in their trouble they called to the Lord,
and he saved them from their distress.
20 He healed them with his command
and saved them from the grave.
21 They must thank the Lord for his constant love,
for the wonderful things he did for them.
22 They must thank him with sacrifices,
and with songs of joy must tell all that he has done.
23 Some sailed over the ocean in ships,
earning their living on the seas.
24 They saw what the Lord can do,
his wonderful acts on the seas.
25 He commanded, and a mighty wind began to blow
and stirred up the waves.
26 The ships were lifted high in the air
and plunged down into the depths.
In such danger the sailors lost their courage;
27 they stumbled and staggered like drunks—
all their skill was useless.
28 Then in their trouble they called to the Lord,
and he saved them from their distress.
29 He calmed the raging storm,
and the waves became quiet.
30 They were glad because of the calm,
and he brought them safe to the port they wanted.
31 They must thank the Lord for his constant love,
for the wonderful things he did for them.
32 They must proclaim his greatness in the assembly of the people
and praise him before the council of the leaders.
33 The Lord made rivers dry up completely
and stopped springs from flowing.
34 He made rich soil become a salty wasteland
because of the wickedness of those who lived there.
35 He changed deserts into pools of water
and dry land into flowing springs.
36 He let hungry people settle there,
and they built a city to live in.
37 They sowed the fields and planted grapevines
and reaped an abundant harvest.
38 He blessed his people, and they had many children;
he kept their herds of cattle from decreasing.
39 When God's people were defeated and humiliated
by cruel oppression and suffering,
40 he showed contempt for their oppressors
and made them wander in trackless deserts.
41 But he rescued the needy from their misery
and made their families increase like flocks.
42 The righteous see this and are glad,
but all the wicked are put to silence.
43 May those who are wise think about these things;
may they consider the Lord's constant love.
Псалом 107
1 Прославляйте Господа, тому що Він добрий, і Його милість триває вічно!
2 Хай так говорять викуплені Господом, котрих Він визволив з рук ворога
3 й зібрав із різних країн, – зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4 Вони блукали безлюдними дорогами пустелі, не знаходячи міста, в якому могли б оселитись.
5 Переносили спрагу і голод, умліваючи душами своїми.
6 У своїй недолі вони заволали до Господа, і Він визволив їх від страждань,
7 попровадивши їх прямою дорогою, аби дійшли до міста, де мали оселитись.
8 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і за Його дивовижні діла для людських дітей!
9 Адже Він напоїв спрагнену душу і зголоднілого обдарував добром, –
10 всіх тих, котрі перебували в темряві і в тіні смерті, були сковані нуждою і залізом, –
11 оскільки вони чинили опір Божим словам, нехтуючи порадами Всевишнього.
12 Тому Він упокорював їхнє серце працею; вони падали, та не було кому їм допомогти.
13 У своєму горі вони заволали до Господа, і Він їх звільнив від їхніх скорбот,
14 вивів їх з темряви і тіні смерті, розбив їхні кайдани.
15 Тому нехай прославляють Господа за Його милосердя і чудеса Його для людських дітей!
16 Адже це Він розбив мідні брами і розламав залізні засуви!
17 Нерозумні страждали через свої гріховні дороги, терпіли через свої провини.
18 Будь-яка їжа була огидною для їхньої душі, й вони наближалися до смертельної брами.
19 Але заволали вони до Господа у своїй недолі, і Він визволив їх від їхніх страждань.
20 Він послав Своє слово, щоб оздоровити їх, і визволив їх від могили.
21 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і дивовижні діла для людських дітей!
22 Нехай принесуть жертви подяки, хай розповідають про Його діяння з радістю!
23 Ті, котрі плавають на кораблях у морі, що торгують на великих водних шляхах ,
24 бачать Господні діла і Його чудеса в морських глибинах!
25 Він накаже і здіймається буря, що підіймає вгору величезні хвилі.
26 Вони (люди на кораблі ) підносяться до неба й знову опускаються у безодню; їхня душа буває у відчаї від небезпеки.
27 Вони хитаються й заточуються, наче п’яні, і вся їхня мудрість нічого не варта.
28 Тоді у своїй біді волають до Господа, і Він визволяє їх від нещастя.
29 Він вгамовує бурю, і заспокоюються хвилі.
30 Люди радіють, що стало тихо, – і Він провадить їх до бажаної пристані.
31 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і Його чудеса для людських дітей!
32 Нехай Його величають на народних зібраннях, і в радах старійшин хай прославляють Його!
33 Він перетворює ріки в пустелю і водні джерела – на суху землю;
34 плодоносну землю перетворює на солончаки через злодіяння тих, що на ній проживають.
35 Але Він також перетворює пустелю в озерний край, і суху землю – у водні джерела.
36 Він поселяє там зголоднілих, щоб вони будували міста для проживання.
37 Вони засівають поля, насаджують виноградники і збирають щедрі врожаї.
38 За Його благословенням вони стають численним народом, і не поменшується їхня худоба…
39 Але трапляється, що вони стають знову нечисленними, пригнобленими під тягарем страждань і болю.
40 Він вкриває зневагою можновладців, заставляє їх блукати по безлюдних місцях, на бездоріжжі;
41 і в той же час допомагає бідному вибратися з убогості й намножує його родину, наче отару.
42 Бачать це праведні й тішаться, а всі нечестиві змушені закривати свої уста.
43 Хто мудрий, нехай зауважує це і роздумує над милістю Господа.