The Lord's Goodness to His People
1 Praise the Lord!
Give thanks to the Lord, because he is good;
his love is eternal.
2 Who can tell all the great things he has done?
Who can praise him enough?
3 Happy are those who obey his commands,
who always do what is right.
4 Remember me, Lord, when you help your people;
include me when you save them.
5 Let me see the prosperity of your people
and share in the happiness of your nation,
in the glad pride of those who belong to you.
6 We have sinned as our ancestors did;
we have been wicked and evil.
7 Our ancestors in Egypt did not understand God's wonderful acts;
they forgot the many times he showed them his love,
and they rebelled against the Almighty at the Red Sea.
8 But he saved them, as he had promised,
in order to show his great power.
9 He gave a command to the Red Sea,
and it dried up;
he led his people across on dry land.
10 He saved them from those who hated them;
he rescued them from their enemies.
11 But the water drowned their enemies;
not one of them was left.
12 Then his people believed his promises
and sang praises to him.
13 But they quickly forgot what he had done
and acted without waiting for his advice.
14 They were filled with craving in the desert
and put God to the test;
15 so he gave them what they asked for,
but also sent a terrible disease among them.
16 There in the desert they were jealous of Moses
and of Aaron, the Lord's holy servant.
17 Then the earth opened up and swallowed Dathan
and buried Abiram and his family;
18 fire came down on their followers
and burned up those wicked people.
19 They made a gold bull-calf at Sinai
and worshiped that idol;
20 they exchanged the glory of God
for the image of an animal that eats grass.
21 They forgot the God who had saved them
by his mighty acts in Egypt.
22 What wonderful things he did there!
What amazing things at the Red Sea!
23 When God said that he would destroy his people,
his chosen servant, Moses, stood up against God
and kept his anger from destroying them.
24 Then they rejected the pleasant land,
because they did not believe God's promise.
25 They stayed in their tents and grumbled
and would not listen to the Lord.
26 So he gave them a solemn warning
that he would make them die in the desert
27 and scatter their descendants among the heathen,
letting them die in foreign countries.
28 Then at Peor, God's people joined in the worship of Baal
and ate sacrifices offered to dead gods.
29 They stirred up the Lord's anger by their actions,
and a terrible disease broke out among them.
30 But Phinehas stood up and punished the guilty,
and the plague was stopped.
31 This has been remembered in his favor ever since
and will be for all time to come.
32 At the springs of Meribah the people made the Lord angry,
and Moses was in trouble on their account.
33 They made him so bitter
that he spoke without stopping to think.
34 They did not kill the heathen,
as the Lord had commanded them to do,
35 but they intermarried with them
and adopted their pagan ways.
36 God's people worshiped idols,
and this caused their destruction.
37 They offered their own sons and daughters
as sacrifices to the idols of Canaan.
38 They killed those innocent children,
and the land was defiled by those murders.
39 They made themselves impure by their actions
and were unfaithful to God.
40 So the Lord was angry with his people;
he was disgusted with them.
41 He abandoned them to the power of the heathen,
and their enemies ruled over them.
42 They were oppressed by their enemies
and were in complete subjection to them.
43 Many times the Lord rescued his people,
but they chose to rebel against him
and sank deeper into sin.
44 Yet the Lord heard them when they cried out,
and he took notice of their distress.
45 For their sake he remembered his covenant,
and because of his great love he relented.
46 He made all their oppressors
feel sorry for them.
47 Save us, O Lord our God,
and bring us back from among the nations,
so that we may be thankful
and praise your holy name.
48 Praise the Lord, the God of Israel;
praise him now and forever!
Let everyone say, “Amen!”
Praise the Lord!
Псалом 106
1 Алілуя!
Прославляйте Господа, бо Він добрий, і Його милосердя навіки!
2 Хто здатний описати величні Господні діла, хто може розповісти про всю Його славу?
3 Щасливі ті, котрі дотримуються правосуддя і завжди чинять справедливо!
4 Згадай і про мене, Господи, – у доброзичливості до Свого народу, відвідай мене спасінням Своїм, –
5 аби я міг бачити добробут Твоїх обранців, радів щастям Твого народу, хвалився з Твоєю спадщиною.
6 Ми грішили, як і наші батьки, творили беззаконня, діяли несправедливо.
7 Наші батьки не усвідомлювали Твоїх чудес у Єгипті, не пам’ятали численних виявів Твого милосердя і бунтувались біля моря, – біля моря Червоного.
8 Але Він їх рятував задля Свого Імені, виявляючи Свою всемогутність.
9 Він звелів Червоному морю – і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче через пустелю.
10 Спас їх від рук ненависників, – врятував їх з рук ворога.
11 Води покрили їхніх гнобителів, – жодного з них не залишилося.
12 Лише тоді повірили Його словам, заспівавши Йому пісню слави.
13 Проте дуже швидко забули Його діяння і не дотримувались Його настанов.
14 Вони дали волю своїй жадібності в пустелі, випробовували Бога в безлюдних місцях.
15 Він задовольнив їхні пожадання, але наслав на них виснажливу хворобу.
16 Коли ж у таборі вони запалали заздрістю проти Мойсея та Аарона, посвяченого Господу,
17 то розступилася земля й поглинула Датана; вона зімкнулась і над зборищем Авірона.
18 У їхньому натовпі спалахнув вогонь, і в полум’ї нечестиві загинули.
19 Вони зробили тельця під Хоривом, – стали поклонятися литому ідолові .
20 Проміняли свою Славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, свого Спасителя, Котрий велике вчинив у Єгипті, –
22 дивовижне в країні Хама, страшні речі над Червоним морем.
23 Вже сказав був про те, що їх знищить… якби не Його обранець, Мойсей, який став перед Ним у проломі, аби відвернути Його гнів і щоб Він їх не знищив.
24 Та недооцінили вони бажаний край, не повірили Його слову.
25 Нарікали в своїх наметах, не прислухались до Господнього голосу.
26 Тоді Він підняв на них Свою руку, щоб уразити їх у пустелі, –
27 розкидати їхніх нащадків серед народів, розпорошити їх по країнах.
28 Вони приєднались до Баал-Пеора, – їли жертви, що приносили для неживих.
29 Викликали своїми вчинками Божий гнів, через що серед них почала ширитися смертельна пошесть.
30 Тоді піднявся Фінеес, учинив суд, і покарання пошестю зупинилось.
31 Йому це було зараховано в праведність з покоління в покоління, навіки.
32 Вони прогнівили Бога біля вод Меріви. Тут через них постраждав і Мойсей,
33 оскільки люди так засмутили його духа , що вирвалось з його уст необачне слово.
34 Вони не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з язичниками, перейнявши їхні звичаї.
36 Вони служили їхнім ідолам, які стали для них пасткою.
37 Вони приносили в жертву демонам своїх синів і своїх дочок,
38 проливаючи невинну кров, – кров власних синів і дочок, яких вони приносили в жертву божищам Ханаану. Таким чином земля була осквернена кров’ю…
39 Вони опоганились своїми вчинками, загрузли в своєму блудстві.
40 Тому запалав Господній гнів на Його народ, – Він відчув огиду до Свого спадку,
41 і передав їх у руки інших народів. Над ними запанували ті, котрі їх ненавиділи.
42 Їхні вороги гнобили їх, впокорюючи під свою владу.
43 Багато разів Він визволяв їх, однак вони й далі виявляли впертість у своїх намірах, а тому зазнавали приниження через свої беззаконня.
44 Дивлячись на їхні страждання і слухаючи їхнє волання, Він співчував їм, –
45 адже Він пам’ятав про Свій Заповіт – змилосерджувався у Своїй безмежній любові;
46 Він викликав співчуття в усіх тих, котрі їх тримали в полоні…
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми могли прославляти Твоє святе Ім’я, хвалитися, що можемо славити Тебе.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! І весь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!