Taking Care of the Lamps
(Exodus 27.20Exodus 21)1 The Lord told Moses 2 to give the following orders to the people of Israel: Bring pure olive oil of the finest quality for the lamps in the Tent, so that a light might be kept burning regularly. 3 Each evening Aaron shall light them and keep them burning until morning, there in the Lord's presence outside the curtain in front of the Covenant Box, which is in the Most Holy Place. This regulation is to be observed for all time to come. 4 Aaron shall take care of the lamps on the lampstand of pure gold and must see that they burn regularly in the Lord's presence.
The Bread Offered to God
5 Take twenty-four pounds of flour and bake twelve loaves of bread. 6 Put the loaves in two rows, six in each row, on the table covered with pure gold, which is in the Lord's presence. 7 Put some pure incense on each row, as a token food offering to the Lord to take the place of the bread. 8 Every Sabbath, for all time to come, the bread must be placed in the presence of the Lord. This is Israel's duty forever. 9 The bread belongs to Aaron and his descendants, and they shall eat it in a holy place, because this is a very holy part of the food offered to the Lord for the priests.
An Example of Just and Fair Punishment
10-11 There was a man whose father was an Egyptian and whose mother was an Israelite named Shelomith, the daughter of Dibri from the tribe of Dan. There in the camp this man quarreled with an Israelite. During the quarrel he cursed the Lord, so they took him to Moses, 12 put him under guard, and waited for the Lord to tell them what to do with him.
13 The Lord said to Moses, 14 “Take that man out of the camp. Everyone who heard him curse shall put his hands on the man's head to testify that he is guilty, and then the whole community shall stone him to death. 15 Then tell the people of Israel that anyone who curses God must suffer the consequences 16 and be put to death. Any Israelite or any foreigner living in Israel who curses the Lord shall be stoned to death by the whole community.
17 “Any who commit murder shall be put to death, 18 and any who kill an animal belonging to someone else must replace it. The principle is a life for a life.
19 “If any of you injure another person, whatever you have done shall be done to you. 20 If you break a bone, one of your bones shall be broken; if you put out an eye, one of your eyes shall be put out; if you knock out a tooth, one of your teeth shall be knocked out. Whatever injury you cause another person shall be done to you in return. 21 Whoever kills an animal shall replace it, but whoever kills a human being shall be put to death. 22 This law applies to all of you, to Israelites and to foreigners living among you, because I am the Lord your God.”
23 When Moses had said this to the people of Israel, they took the man outside the camp and stoned him to death. In this way the people of Israel did what the Lord had commanded Moses.
Необхідність підтримувати світло у світильнику
1 Господь промовив до Мойсея, говорячи:
2 Звели Ізраїльтянам, аби вони принесли для освітлення чисту, витовчену з оливок олію, щоб постійно підтримувати у світильнику світло
3 в Наметі Свідчення перед завісою. Аарон споряджатиме його постійно від вечора до ранку перед Господом. Це вічна постанова для ваших поколінь.
4 Він завжди розставлятиме лампади на світильнику з чистого золота перед Господом.
Священні хліби
5 Візьми питльованого борошна і спечи з нього дванадцять хлібів. Кожен з хлібів має бути з двох десятих частин ефи .
6 І покладеш їх у дві купки, по шість в одній купці один на одному , на чистому столі перед Господом.
7 На кожну купку покладеш чистий ладан, який буде на хлібі як пам’ятна частка вогняної жертви для Господа.
8 Кожної суботи він постійно кластиме їх перед Господом від Ізраїльтян, як вічний Заповіт.
9 Ці хліби належатимуть Ааронові та його синам. Вони їх будуть їсти на святому місці, оскільки це святе святих, призначене для нього з Господніх вогняних жертв. Це вічна постанова.
Кара за богозневагу
10 Син однієї жінки-ізраїльтянки, який був сином єгиптянина, перебуваючи між ізраїльськими синами посварився в таборі з чоловіком-ізраїльтянином.
11 Син жінки-ізраїльтянки зневажав Господнє Ім’я і проклинав Його. Тому його привели до Мойсея. Ім’я його матері Шеломіт, дочка Дібрі з племені Дана.
12 Його взяли під варту, поки справа не буде вирішена, згідно з Господнім словом.
13 Тоді Господь промовив до Мойсея і сказав:
14 Виведи того, хто проклинав, поза табір, і усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову. Після цього уся громада поб’є його камінням.
15 Звернись до Ізраїльтян і скажи: Кожна людина, яка проклинатиме свого Бога, понесе свій гріх.
16 Хто проклинатиме Господнє Ім’я, буде приречений на смерть. Уся громада неодмінно поб’є його камінням, корінний він житель чи приходець. Коли він проклинає Господнє Ім’я, то повинен померти.
17 Людина, яка вб’є людину, також повинна неодмінно померти.
18 А хто вб’є тварину, повинен відшкодувати її – тварину за тварину.
19 Якщо хтось завдасть своєму ближньому тілесного ушкодження, то йому потрібно вчинити те саме, що вчинив він.
20 Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб. Яке пошкодження він завдасть людині, таке буде віддано йому.
21 Хто вб’є тварину, той повинен за неї заплатити, а хто причинить смерть людині, нехай понесе смерть сам.
22 Право у вас буде одне як для приходця, так і для місцевого жителя, бо Я – Господь, ваш Бог.
23 Коли Мойсей оголосив про це Ізраїльтянам, вони вивели того, хто проклинав, поза табір, та й побили його камінням. Ізраїльтяни зробили так, як звелів Господь Мойсеєві.