1 The end of my life is near. I can hardly breathe;
there is nothing left for me but the grave.
2 I watch how bitterly everyone mocks me.
3 I am being honest, God. Accept my word.
There is no one else to support what I say.
4 You have closed their minds to reason;
don't let them triumph over me now.
5 In the old proverb someone betrays his friends for money,
and his children suffer for it.
6 And now people use this proverb against me;
they come and spit in my face.
7 My grief has almost made me blind;
my arms and legs are as thin as shadows.
8 Those who claim to be honest are shocked,
and they all condemn me as godless.
9 Those who claim to be respectable
are more and more convinced they are right.
10 But if all of them came and stood before me,
I would not find even one of them wise.
11 My days have passed; my plans have failed;
my hope is gone.
12 But my friends say night is daylight;
they say that light is near,
but I know I remain in darkness.
13 My only hope is the world of the dead,
where I will lie down to sleep in the dark.
14 I will call the grave my father,
and the worms that eat me
I will call my mother and my sisters.
15 Where is there any hope for me?
Who sees any?
16 Hope will not go with me
when I go down to the world of the dead.
Йов: Де є моя надія?
1 Мій дух виснажений, а мої дні згасають, – мені залишається хіба що могила…
2 Моєю долею стали глузування – не можу стулити очей від їхніх знущань.
3 Будь же Ти, Господи , моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?
4 Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.
5 Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.
6 Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.
7 Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.
8 Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого .
9 Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.
10 Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.
11 Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.
12 Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.
13 На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане домом, коли в темряві я постелю собі постіль.
14 Могилу я назву своїм батьком, а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15 Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?
16 Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?