The Terrible Drought
1 The Lord said to me concerning the drought,
2 “Judah is in mourning;
its cities are dying,
its people lie on the ground in sorrow,
and Jerusalem cries out for help.
3 The rich people send their servants for water;
they go to the cisterns,
but find no water;
they come back with their jars empty.
Discouraged and confused,
they hide their faces.
4 Because there is no rain
and the ground is dried up,
the farmers are sick at heart;
they hide their faces.
5 In the field the mother deer
abandons her newborn fawn
because there is no grass.
6 The wild donkeys stand on the hilltops
and pant for breath like jackals;
their eyesight fails them
because they have no food.
7 My people cry out to me,
‘Even though our sins accuse us,
help us, Lord, as you have promised.
We have turned away from you many times;
we have sinned against you.
8 You are Israel's only hope;
you are the one who saves us from disaster.
Why are you like a stranger in our land,
like a traveler who stays for only one night?
9 Why are you like someone taken by surprise,
like a soldier powerless to help?
Surely, Lord, you are with us!
We are your people;
do not abandon us.’”
10 The Lord says about these people, “They love to run away from me, and they will not control themselves. So I am not pleased with them. I will remember the wrongs they have done and punish them because of their sins.”
11 The Lord said to me, “Do not ask me to help these people. 12 Even if they fast, I will not listen to their cry for help; and even if they offer me burnt offerings and grain offerings, I will not be pleased with them. Instead, I will kill them in war and by starvation and disease.”
13 Then I said, “Sovereign Lord, you know that the prophets are telling the people that there will be no war or starvation, because you have promised, they say, that there will be only peace in our land.”
14 But the Lord replied, “The prophets are telling lies in my name; I did not send them, nor did I give them any orders or speak one word to them. The visions they talk about have not come from me; their predictions are worthless things that they have imagined. 15 I, the Lord, tell you what I am going to do to those prophets whom I did not send but who speak in my name and say war and starvation will not strike this land—I will kill them in war and by starvation. 16 The people to whom they have said these things will be killed in the same way. Their bodies will be thrown out into the streets of Jerusalem, and there will be no one to bury them. This will happen to all of them—including their wives, their sons, and their daughters. I will make them pay for their wickedness.”
17 The Lord commanded me to tell the people about my sorrow and to say:
“May my eyes flow with tears day and night,
may I never stop weeping,
for my people are deeply wounded
and are badly hurt.
18 When I go out in the fields,
I see the bodies of men killed in war;
when I go into the towns,
I see people starving to death.
Prophets and priests carry on their work,
but they don't know what they are doing.”
The People Plead with the Lord
19 Lord, have you completely rejected Judah?
Do you hate the people of Zion?
Why have you hurt us so badly
that we cannot be healed?
We looked for peace, but nothing good happened;
we hoped for healing, but terror came instead.
20 We have sinned against you, Lord;
we confess our own sins
and the sins of our ancestors.
21 Remember your promises and do not despise us;
do not bring disgrace on Jerusalem,
the place of your glorious throne.
Do not break the covenant you made with us.
22 None of the idols of the nations can send rain;
the sky by itself cannot make showers fall.
We have put our hope in you, O Lord our God,
because you are the one who does these things.
Меч, голод і моровиця
1 Слово Господнє, що було до Єремії під час великої посухи.
2 Плаче Юдея, розсохлі брами розсипались та валяються на землі, – доносяться зойки з Єрусалима.
3 Їхні можновладці посилають своїх слуг по воду, але ті, прийшовши до криниці, та не знайшовши там води, повертають свій посуд порожнім. Розгублені і засоромлені, вони покривають свої голови.
4 Від спеки потріскалась земля, оскільки не падає на землю дощ. Пригнічені рільники також покривають свої голови.
5 Навіть лань, народжуючи в полі, залишає своє дитинча, бо не стало рослинності.
6 Дикі осли, стоячи на голих узгір’ях, хапають повітря, наче шакали, – їхні очі занепадають, бо немає трави.
7 Хоч наші провини свідчать проти нас, зроби, Господи, з нами заради Твого Імені, адже намножились наші гріхи, які ми учинили перед Тобою.
8 Ти – єдина Надія Ізраїлю, його Рятівник у час недолі. Чому Ти стоїш у цій країні, наче приходець, – як мандрівник, який зупиняється, щоб переночувати?
9 Чому Ти, як розгублена людина, як хоробрий воїн, котрий не має сили спасти? Адже Ти, Господи, є серед нас, і Твоїм Ім’ям ми названі, – тож не залишай нас!
10 Але Господь так говорить про цей народ: Вони так люблять безцільно тинятися, що вже не можуть стримати своїх ніг. Господь цього не сприймає, тому Він пригадає їхнє свавілля і покарає їх за гріхи.
11 Тому Господь сказав мені: Не молися, щоб цьому народові щастило.
12 Навіть коли вони будуть постити, Я не слухатиму їхнього благання; й коли вони принесуть всепалення і хлібні жертви, не сприйматиму їх, а винищу їх мечем, голодом і моровицею.
Фальшиві пророки
13 Тоді я сказав: Як же так, мій Владико Господи! Адже пророки їх заспокоюють: Ви навіть не побачите меча, і голоду у вас не буде, а, навпаки, встановлю у вас на цьому місці тривалий мир.
14 І Господь сказав мені: Ці пророки провіщають від Мого Імені обман. Я їх не посилав, і не доручав їм, бо Я взагалі не розмовляв з ними! Вони вам пророкують фальшиві видіння, – порожнє чаклунство і підступний обман власного серця.
15 Тому так говорить Господь відносно пророків, що провіщають від Мого Імені, хоча Я їх не посилав, кажучи: У цьому краю не буде ні меча, ні голоду, – то ці пророки самі загинуть від меча і голоду.
16 Що ж до людей, яким вони пророкують, то їхні тіла будуть залишені на вулицях Єрусалима, позаяк гинутимуть від голоду та меча, і нікому буде їх поховати, – їх самих, їхніх жінок, їхніх синів, і їхніх дочок. Так Я виллю на них зло, яке вони самі творили.
17 А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі ) не перестають плакати , тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.
Молитва Єремії
18 Коли вийду в поле, – там побиті мечем, а якщо ввійду в місто, там муки голоднечі. Бо як пророк, так і священик тиняються по краю, якого не знають.
19 Невже Ти зовсім відкинув Юдею і став ненависним Твоїй душі Сіон? Навіщо Ти нас так вразив, позбавивши нас зцілення? Ми очікували миру, але добра немає, – сподівались на лікування, але перед нами жах.
20 Господи, ми усвідомлюємо наші гріхи й беззаконня наших батьків, адже ми справді згрішили проти Тебе.
21 Але заради Твого Імені, не відкидай, не допусти безчестя трону Твоєї слави, – згадай і не розривай Твого Заповіту з нами.
22 Хіба серед ідолів народів є такі, котрі посилали б дощ? І хіба небеса самі посилають зливу? Хіба усе це не в Твоїй владі, Господи, Боже наш? На Тебе ми покладаємось, тому що Ти все це робиш.